Я не хотіла залишатися з ним вдома. Ми пішли в «Між нами». Він йобнутий, але все одно подобається мені. Може, він має рацію і фільм стане хітом. А може, він гомосексуаліст, бо зовсім до мене не чіплявся. Просто дивився і говорив дурниці.
З одним краще (фільм), із другим — гірше. Дерматолог сказала: «Шкіра жирна, навіть дуже жирна. Стрес, поганий обмін речовин».
Я підозрювала, що вона може бути комбінована, але щоб аж дуже жирна? Щоправда, останнім часом очищення в косметички не допомагало. Через тиждень я знову мала жировики на носі. Витискати їх було все одно, що витискати зі шкіри хробаків. Жовті, слизькі глисти, які звивалися в мене на нігті.
Ніколи не бачила такої доглянутої лікарки, як ця. Вона виглядала вилікуваною від усіх можливих хвороб, у тому числі й від зморщок. Дерматолог порадила купити нову косметику, вранці та ввечері промивати обличчя теплою водою із спеціальним милом. Досі я вмивалася лише тоніком і молочком, як радить мій журнал. Я запакувала старі креми, маски, молочко (для сухої та ніжної шкіри), цього було з кілограм. Віддам Ельці. Вона повинна доглядати за собою і під час вагітності.
Елька втішилася подарункові, хоча зараз її найбільше цікавить крем на розтяжки. Вона вранці й увечері втирає в черево мазь. Елька не хоче знати, якою буде стать дитини. Хто б не вродився, вона його любитиме.
— І лабрадора також? — запитала я кусюче.
— Що лабрадора?
— Ну, якщо у тебе замість дитини народиться лабрадор, бо ти не зробила пренатальних досліджень.
Вона майже образилася. Вагітні жінки більшають вагою, меншають розумом. Усі журнали радять у цей період проходити щомісячне обстеження.
У салоні Діора не хотіли повідомляти, з чого зроблена масочка для жирної шкіри. «Таємниця рецептури», — сказала вифранчена крамарка. Але ж я можу мати гостру чутливість до якогось компонента. Купити собі за 200 злотих алергію? Я завжди уважно читаю складники. У мене були добрі оцінки з хімії. Я без проблем розумію: гліцеринат соди, окисли, пропіли. Найгірші — усілякі НК-5, К-8… псевдоніми агентів вроди? Назва таємної зброї, яка долає старість?
Легко їм жартувати. Вони ніколи не мали місячних. Не корчилися в муках, не втрачали притомності від болю. Вони підсміюються, складаючи гасла про прокладки. Припинають до таблиці оголошень ідіотські тексти: «Швидше зсохнуться в струпи, ніж промокнуть в них дупи».
Спершу вони мені імпонували. Але, порівняно з режисером (не буду називати його прізвище, він публічна особа), ці типи — молокососи. Він помітив у мене поетичний талант. Любить слухати, коли я щось розповідаю. «У тебе такі несподівані порівняння. Ти мусиш розвиватися, вчитися».
Він багато пережив і зазнав. У цьому світі йому 32 роки. У світі, в якому він насправді живе — у світі мистецтва, — він значно старший. Бачить інакше, цікавіше. Скажімо, історія з Елею. Я була в паніці. Він, натомість, захопився її уявою. Режисер сидів у мене, коли вона зателефонувала (Ельчин чоловік працює разом із ним у рекламі, він освітлювач). Її хотіли забрати до лікарні. У неї передпологовий психоз.
— Знаєш, чому я не робила пренатальних досліджень? — хлипала вона. — Бо вони мені не потрібні, не потрібні.
— Елюню, заспокойся. У мене зараз твій кузен. Хочеш, щоб ми приїхали?
— Я перестала мазатися кремом від розтяжок, — плакала вона. — Він протер мені шкіру, і я бачила на животі зелені очі. Колір очей важливіший за стать.
Мене гризуть докори сумління, чи то не через мої жарти Еля маячить. Мені її шкода. Вона завжди була вразлива. Невдовзі народить дитину, і все минеться. Еля розповідала, що, коли я приходжу навідатися, їй весело, як колись, коли ми разом ходили до школи, дитинка рухається і радісно копається.
Усі заведені та сваряться. Шефиня по черзі викликає до кабінету начальників відділів і лякає їх термінами. Від нервів вона схудла більше, аніж у кондиційному таборі в Каліфорнії. Після повернення вона була така ж товста. Поясок, замість підкреслювати талію, впивався в неї, наче ущільнювач, аби бюст не перелився у складки черева.
Я тут довго не затримаюсь. У мене блискуча кваліфікація. Знайома звільняє місце в моєму улюбленому журналі. Вона склала іспити до школи стюардес і порекомендувала мене. Платня не набагато більша, але без смиканини і претензій. Я побувала у неї в редакції — уже в ліфті пахне парфумами. Персоналові дають на пробу косметику, і стилістки радять, у що вдягатися. Єдиний мінус — працюючи там, я не зможу подати на конкурс мій щоденник. Перша нагорода — тиждень у Парижі, покупки, перукар за кошт фірми. А може, я зіграю в кіно?