– Коли ви востаннє її бачили?
– Три дні тому. Нагід сказала, що має забрати якийсь пакунок.
– Вона принесла його собі в кімнату?
– Вона ще не повернулася, – відповів прищавий. – Мабуть, пішла в похід.
Фатіма повернулася до виходу.
– Масалама, – попрощався прищавий.
– Ага, до побачення, – не озираючись, відповіла вона.
Вийшовши з профкому, вона спробувала себе опанувати. Заспокойся. Нагід пішла забрати пакунок. Вона передала його Алексі? Отримала гроші? Де вона зараз?
Звіряючись зі знаками, вона підійшла до пункту охорони кампуса. Присадкуватий поліцейський з беджиком «Фіцджеральд» запитав, чи може він чимсь допомогти.
– Я намагаюся знайти Нагід Сойєр, дочку моєї подруги.
Він спохмурнів.
– Ми шукаємо її родичів. Можете якось сконтактувати нас із ними?
– Вони в Ірані. Це буде важко.
– Можете передати їм погану новину?
– Погану?..
– Заступник шерифа знайшов її в ставку недалеко від кампуса. Поки йде розслідування, але є одна дивна деталь. Патологоанатом каже, що її задушили і зламали шию, але хустка залишилася в неї на голові, туго зав’язана.
Заспокойся. Не показуй емоцій.
– Де її тіло зараз?
– У моргу. Хочете провести впізнання?
– Я не була з нею знайома особисто. Але передам цю жахливу новину її сім’ї.
– Це нам допоможе.
– Ще одне, містере Фіцджеральд. Коли знайшли її тіло, вона мала щось при собі? Її сім’я може поцікавитися, чи можна її речі відправити їм в Іран.
– Лише рюкзак, розтягнутий, ніби перед тим там був якийсь великий пакунок.
– А в рюкзаку?
– Тільки одяг і обгортковий папір зі слідами арахісового масла й джему.
– Дякую, містере Фіцджеральд, – сказала вона, виходячи з кімнати.
Отже, Нагід уже віддала Алексі сибірку. Але для чого він убив її? Фатіма запитає його перед тим, як переріже горло.
Їй спало на думку, що Алексі здогадається, що Рейвен подалася в психлікарню, де провела стільки часу малою. Він шукатиме її, щоб розгадати загадки пророцтв Тедеску. Якщо Алексі досі не знайшов Рейвен, вона дістанеться до неї першою. Вона повернула з моста на дорогу, що вела до лікарні.
Залишки миш’яку забезпечать Рейвен швидку і болісну смерть.
РОЗДІЛ 65
Прокинувшись, Рейвен пригадала події останніх кількох днів. Люди намагаються відправити її в Грецію на тортури.
Проте Алексі врятує її.
Вона пробіглася кімнатами за вестибюлем, у пошуках… чого? У бібліотеці вона побачила розкидані по столах, висипані з полиць книжки, що припали пилом, деякі розкриті, деякі з відірваними палітурками, наче з обличчями без масок. У кімнаті відпочинку на столах стояли покинуті посеред гри дошки для доміно і шахівниці.
Рейвен спинилася, коли побачила колоду карт Таро. Мама колись також ворожила на них. «Таємничий вершник», що несе загадкову троянду на чорній корогві, сонце, що світить між двох веж. Мама говорила їй, що це означає не фізичну смерть, а зречення від тілесних жадань. І карта, яка завжди її лякала. «Коханці». Вона знала, що це вони з Алексі.
Глянула на наступну карту і затремтіла. Жінка зі зв’язаними руками і зав’язаними очима стоїть у воді, оточена вісьмома мечами. А вдалині, на високому пагорбі, замок. Карта «Вісімка мечів».
Перед тим як батько замкнув Райвен, хулігани в середній школі лапали її. Тоді вона почала носити з собою кишеньковий ніж. Сказала їхньому головному: «Ще раз торкнешся мене, і я тебе приріжу». Він схопив її ззаду, запхав пальці у труси, і вона його різонула.
Хлопець з вереском відскочив: «Рейвен мене порізала! Я вмираю!»
Тупе мудило. Усього лише подряпина. Проте директор подзвонив таткові, той забрав її зі школи і замкнув у психлікарні. Тоді це було вперше. Їй потрібно вбити ту частину себе, як намагалася це зробити мама.
…дідька лисого! я не готова вмирати з тобою…
Чи зможе вона піднятися нагору, на другий поверх? Щоб врятуватися, їй потрібні приймальне відділення й інтенсивна терапія. Можливо, якщо вона не дивитиметься вниз.
Кайл навчив її уявляти собі місце дії. Візуалізувати. Рейвен заплющила очі. Щоб врятувати її, приходить лицар у блискучих латах, замість Чорного лицаря. Він робить її щасливою. Але коли бере її за руку і виводить з вестибюля до закручених сходів нагору, вона боїться. Він бере її на руки і турботливо виносить на другий поверх.
О Господи! Вона зможе? Один крок нагору. Тоді ще один. І ще один. Не дивися вниз. Вона падає на коліна і проповзає решту шляху на другий сходовий майданчик. Не дивися вниз. Їй це вдається. Змушує себе підняти погляд на закручені сходи на третій поверх, де вони тримали справді хворих. Поки що ні.
Алексі слід було вбити мене, батьку, замість того, щоб приводити до тебе і вчити про добро і зло. Я вірила йому, коли він говорив, що ти й інші агенти західного капіталізму промиваєте людям мізки. Він сказав, що нафта – це опіум для американців. Алексі говорив крізь сон і часто згадував вимащені нафтою зуби дракона.