Рейвен потерла очі.
– Я змучена, Марті.
– Добре. Відпочинь трохи. Я повернуся завтра.
– Що? Ти не можеш просто піти, Марті. Переночуй тут зі мною.
– Це неможливо, Рейвен. Ти мусиш звикнути до того, що коли люди мусять кудись іти, вони не залишають тебе назавжди. Я повернуся завтра, і тоді…
– Нікуди ти не підеш!
Рука полізла в сумочку. З’явилася звідти вже з пістолетом. Він спробував обернутися. Відчув різкий удар у потилицю. Не можна вмирати. Він мусить розповісти Дуґану про те, що дізнався. Але йому немає за що схопитись, і він падає… падає… падає… зіштовхнутий безликою богинею зі звіяної вітрами вежі.
РОЗДІЛ 69
Кайл прокинувся від пульсування болю в голові.
– Де?.. Що?..
Двері відчинились, і його засліпило світло.
– З тобою все буде добре, Марті. Я не хотіла вдарити тебе так сильно. Ти не маєш права мене лишати.
Він підвівся.
– Нічого. Усе нормально.
– Не треба було тебе зачиняти в цій темній кімнаті. Вони так зробили зі мною на таємній квартирі.
– Це не схованка, Рейвен.
– О, тут ти помиляєшся. Я можу захистити свій за`мок від усіх загарбників.
– Рейвен, послухай. Часу майже немає. Я мушу показати судові, що ти перемогла промивку мізків…
– Яку промивку?
– …інакше суддя Родріґес накаже передати тебе в Грецію для допиту.
– Ану кажи! Що за промивка?
– Те, що Алексі зробив із тобою, коли тримав зачиненою в темряві, тоді вмикав і вимикав світло, щоб ти не могла заснути.
– Він не промивав мені мізків!
– Тоді як ти поясниш свою метаморфозу з молодої актриси в терористку.
– Я не терористка.
– Ти співпрацювала з ними.
– Це не одне й те саме.
– Допомогла пограбувати банк? Підрив у Піреї?
Рейвен пробігла пальцями по волоссю, закрутила біляве пасмо.
– Я ж казала тобі, то сцени з фільму.
Кайл поплентався з невеликої кімнати на кухню. Вона пішла за ним. Він умився іржавою водою, Рейвен подала рушник.
– Рейвен, ти коли-небудь чула про стокгольмський синдром?
– Як у Патті Герст? Читала про неї малою. Як це стосується мене?
– Як і ти, після того як її взяли заручницею, вона почала співчувати своїм поневолювачам. Як і ти, вона допомогла грабувати банк. Її засудили, і вона опинилась у в’язниці. Пізніше її достроково звільнили і, зрештою, помилували.
– Мені не можна в тюрму.
– Тебе можуть і не засудити.
– Вони дійсно передадуть мене в Афіни?
– Мабуть, так, оскільки там ти вчинила ті злочини.
– Я не виживу в Греції. Принаймні тут у мене є хранителі.
– Які хранителі?
– Я ж казала тобі. Мої привиди.
Ще один психотичний випадок?
– Розкажи мені про них.
– Люди, які вмирають у психлікарнях, ніколи їх не покидають. Я буду з ними вічно.
– То навіщо ти сюди повернулася?
– Щоб спокутувати гріхи мого злого «я». Злої мене, яку вони створили, коли відрізали мені крила й назвали Нікі.
Тепер Кайл зрозумів, чому вона назвала себе Аптерос, тобто Безкрила Ніка.
– Але ми щойно визначили, що тобі промили мізки.
– Це ти визначив. Я – ні.
– Рейвен, як іще ти могла перетворитися на антиамериканську терористку за такий короткий термін?
– Алексі показав мені, що Америці на мене наплювати. Жодного слова в газетах про те, що мене викрали.
– Твій коханець-поневолювач зрадив тебе так само, як і батько. Рейвен, ти страждаєш від травми зради.
– Травми херади! Я не хочу більше нічого чути! Це ти мені тепер мозок промиваєш!
Вона має рацію. Можливо, швидка імплозивна терапія – також форма промивки мізків. Але він робить це, щоб її врятувати, а не щоб домінувати над нею.
– Як зараз почуваєшся, Рейвен?
– Я зрадила товаришів. Через мене більшість із них схопили і кинули в тюрму.
– Певним чином це і є твоя спокута. Тепер ти вільна.
– Ти все одно не розумієш. Я сказала більшість із них. Мірона не схопили. Алексі намагається знайти мене, щоб врятувати або вбити… чи то він Нікі шукає.
– Жорстока реальність полягає в тому, що він повинен убити, щоб тебе не передали в Грецію, де ти можеш під тортурами розкрити план операції «Зуби дракона».
– Алексі так не зробить. Він кохає мене. Ми захистимося в Камелоті.
Ще одне істеричне марення? Він мусить пробитися.
– Рейвен, тобі що-небудь снилося, відколи ти тут?
– Так, і вдень, і вночі. І коли я спала, і коли ні. Дивний сон такий – раз за разом, – несподівано вона округлила очі. Прикрила рот рукою.
– У тебе виникла якась асоціація, Рейвен. Правда?
– О Боже!
– Кажи.
– Я дещо підслухала про терористичні осередки, які в Америці організував містер Тедеску для другого покоління «Сімнадцятого листопада» і МЕХ.