Порившись у кишені серед ключів від машини, Дуґан знайшов криптоключ і натиснув на кнопку шифрування.
– Кажіть.
– Це Кимвал.
– Хоч ви не пориваєте зв’язок. Що трапилось?
– Харон отримав сигнал від Шатерника. Офіцерка «Моджахедін-е Халк» зараз перебуває в Афінах, щоб завершити перемовини про союз із «Сімнадцятим листопада».
– Відомо, про які часові межі йде мова?
– Урядові джерела повідомляють, що Буш збирається зіграти на випередження і першим напасти на Ірак. Шатерник каже, що якщо моджахеди знайдуть спільну мову із «Сімнадцятим листопада», то й самі зіграють на випередження і влаштують теракт у нашій країні.
– Коли мені вирушати до Греції?
– Зараз.
– Я заїду в Цинциннаті і спакуюся.
– Немає часу. У Вейбриджському університеті є льотна школа і аеродром.
– Але ж він, мабуть, малесенький.
– Для СТУІЗ підійде.
Дуґан потряс головою, намагаючись прояснити думки. Пульсуючий біль ледь не звалив його з ніг. Літаками Системи транспортування ув’язнених та іноземних злочинців Федеральна служба судових виконавців перевозила як місцевих, так і чужоземних порушників закону до інших судових округів, виправних закладів та за кордон. Нещодавно департамент з міжнародної співпраці міністерства юстиції почав використовувати їх для термінової екстрадиції підозрюваних з інших країн.
– А СТУІЗ навіщо?
Ліз не відповідала довго, незвично довго.
Дуґан зрозумів: клубок заплутується ще дужче.
– Плани міняються. Директор хоче, щоб вас переправили до Греції таємно, в обхід митного контролю і еміграційної служби. Вас не призначають представником правоохоронних органів при посольстві. Капітан Еліаде припускає, що жодного терориста «Сімнадцятого листопада» не заарештували і навіть не виявили зокрема і через те, що багато грецьких професорів, впливових політиків і навіть суддів прихильно ставляться до цієї організації.
Це пояснювало поведінку міс Салінас.
– У нього в студентському середовищі уже є свій агент під прикриттям, – вела далі Ліз. – Директор наказав мені переказати певну суму у євро на рахунок у афінському банку «Олімпія» на ім’я Спіроса Діодоруса. Усі документи і посвідчення я надішлю вам через філію «Амерікан Експрес», що на площі Сінтагма.
– Яке посвідчення?
– Аспіранта у політехнічному університеті, де «Сімнадцяте листопада» розпочинало свою діяльність.
– Що?
Та зв’язок перервався. Дуґан за інструкціями почекав дві секунди, перш ніж витягти криптоключ. Принаймні міс череп-Салінас не забрала його портфеля. Він підібрав його з підлоги і, спотикаючись, вийшов з кабінету Тедеску. Перетнув хол, дістався до паркінгу. Жбурнувши портфель на пасажирське сидіння, обережно сів за кермо свого «Мазератті». Авто зі скрипом рушило з місця, вихляючи то туди, то сюди на двосмуговій дорозі. Дивно, як він взагалі цілим доїхав до університетського аеродрому.
Дуґан зупинився біля бетонованої злітної смуги, на якій уже чекав «Лірджет». Тільки-но він виліз із машини, як підійшов чоловік у формі федерального судового виконавця США, викрутив йому руки за спину і заклацнув на них кайданки.
– Якого дідька?!
– Не пручайтеся, так треба.
– Для чого?
– Вас транспортуватиме ІМП.
– Що це означає?
– Імміграційна і митна поліція. Це стандартна процедура, щоб позбутися підглядача на випадок, якщо за вами хтось стежив. Даруйте за незручності. Зніму кайданки в літаку.
– Нічого собі, стандартна процедура, трясця вашій матері!
– Це вже звичка. Ще дуже часто підозрюваних у тероризмі роздягають і натягують їм на голови спеціальний ковпак.
– Ой, не треба. У мене забій голови, ще, чого доброго, знепритомнію. Можна було і не стягувати кайданки так міцно.
– Якщо я послаблюватиму їх зараз, це викличе підозри.
Дуґан помітив, як ще один поліціант сів у його «Мазератті» і кудись поїхав.
– Куди це, чорт забирай, він забирає мою машину?
– У гараж в Цинциннаті, доки ви не повернетеся, – конвоїр допоміг Дуґану піднятися трапом і пролізти в люк. – Я хочу сказати, якщо повернетеся.
– Гей, полегше з формулюваннями!
У салоні судовий виконавець звільнив йому руки.
– Мені шкода, але це студмістечко. Тут можуть бути інформатори «Сімнадцятого листопада» та МЕХ з іноземних студентів, що приїхали по обміну. Усе мусило мати переконливий вигляд.
– Я сьогодні ні рісочки в роті не мав, – поскаржився Дуґан.
– Я принесу вам щось попоїсти, коли наберемо висоту. До того бажаєте чогось випити?
– У вас бурбон є?
– «Джек Деніелс». Годиться?
– Подвійна порція – якраз те, що треба.