Горло Дуґана наповнилося мокротинням.
З Дантового пекла знову залунали крики.
Еліаде схилився до своєї жертви, неначе прислухаючись.
– Що? Схованка «Сімнадцятого листопада»? Ключі, які ми знайшли у ваших штанах, від неї? Спасибі за добровільну допомогу. На сьогодні досить. Я певен, що тепер, коли ваші товариші побачили вашу співпрацю з нами, вони розкажуть нам решту.
Прив’язане ременями тіло почало вигинатися.
– Скажіть мені ще ось що, Дімітрі. Хто та жінка, що везла вас до Пірея? Це дівчина, яку ви взяли в заручники у афінській психлікарні? Це вона керувала мотоциклом під час пограбування банку?
Знову почувся крик, а тоді звуки, що долинали з того боку скла, обірвалися.
У кімнаті спалахнуло світло, таке яскраве, що Дуґан мусив затулити очі долонею. З допитової, не скидаючи хірургічної маски, вийшов Еліаде і приєднався до них.
– Ваш товариш розповів усе, але мені потрібне підтвердження. Хто наступний?
Товстун, чиї гази засмерділи всю кімнату спостереження, пробелькотів:
– Я нічого не знаю. Я – простий власник автомайстерні.
Однорукий затулив носа долонею і промурмотів:
– Ми ні в чому не винні, просто опинилися не в тому місці.
– Я готовий померти за ідею, – тихим наспівним голосом промовив співець рембетік.
Еліаде обернувся до конвойних.
– Виведіть цих трьох у коридор, нехай вирішать, хто піде на допит першим. А з наймолодшим я сам розберуся.
Скільки він зможе витримати, щоб не назвати свого імені? Героєм Дуґан не був. Коли троє інших арештантів вийшли, Еліаде вимкнув верхнє світло і знову освітив приміщення за склом. Отже, садист спробує зробити його поступливішим, змусивши дивитися, як мучать інших затриманих.
А зубної коронки, наповненої ціанідом, як у таємних агентів ЦРУ, у нього не було.
– Погляньте на ліжко, – наказав Еліаде.
Дуґан втупив погляд у двобічне скло. Ліжко, на якому більше ніхто не лежав, почало вигинатись і крутитися, як норовливий кінь. У порожній кімнаті луною розносилися зойки.
– Ліжко – рухоме, а крики записані на плівку, – охнув Дуґан.
– Так, це актор.
– А обгорілий чоловік?
– Дорогою сюди помер у кареті швидкої.
– Тоді для чого весь цей цирк?
– Ласкаво просимо до майже автентичного театру грецької трагедії, агенте Дуґан. Чи краще називати вас Стоматологом?
– Що, в біса?..
– Мене попередила наша людина з Інтерполу.
– Як ви можете пояснити сцену, яку я щойно спостерігав?
– Назвімо це театром тортур. Ми, греки, завжди глибоко переживали, коли на наших очах розігрувалися важкі і болісні драми. Це приносить катарсис, або ж духовне очищення.
– То ви влаштували всю цю клоунаду, щоб троє затриманих стали поступливішими?
– Ви теж чудово виступили, агенте Дуґан. Добре, що Кимвал з Нью-Йорка повідомила мені про вас заздалегідь.
– А якби не повідомила?
– Театральна ілюзія могла б перетворитися на грубу вуличну імпровізацію.
– Пробачте мені, якщо я не аплодуватиму.
– Знаєте, як у західних театрах акторам бажають успіху перед виставою? Вони кажуть: «Зламай собі ногу». А тепер подивимося, як наші троє терористів відреагували на те, що, як вони вважають, щойно бачили й чули.
Еліаде покликав конвойних і наказав знову привести затриманих у кімнату спостереження. Коли вони, спотикаючись, ввійшли досередини, капітан промовив:
– Один з вас розповість усе, що нам потрібно, а двоє інших помруть болісною смертю. Обирайте, що кому.
Поет, співець рембетік, розгладив свої закручені вуса.
– Я ніколи не зраджу «Сімнадцяте листопада». Я готовий померти.
– Навіть якщо це буде дуже повільно?
– Я співав на барикадах, коли на нас напала поліція і танки. Відтоді я перестав боятися смерті.
Яким буде наступний акт? Як Еліаде збирається повторити виставу з відрізанням шкіри?
Капітан зробив знак охоронцям.
– Відведіть цього в допитову й підготуйте. Усі решта можете спостерігати, як ваш товариш продовжуватиме браваду.
Хоча Дуґан знав, що Еліаде тільки розігруватиме тортури, дивитися на таке все одно буде нелегко.
Конвойні зірвали з Йорґо одяг і прив’язали голого ременями до крісла, прикрученого до підлоги. Еліаде знаком наказав помічникові внести якийсь предмет. То був стіл з дротами, важелями і клемами. Як, у біса, він збирається розколоти співучого поета, вдаючи, що б’є його електрошоком?
– Перш ніж розпочинати процедуру, даю вам останній шанс назвати імена інших терористів.
Поет провів по струнах уявної бузукі і заспівав: