Еліаде розплутав дроти і перевірив клеми, тоді зробив знак одному з помічників увімкнути струм.
Мабуть, просто дадуть маленьку напругу, щоб у Йорґо склалося враження, що справжній біль ще попереду. Ефектна сцена. Грецьким театралам вона принесла б справжній катарсис.
– Терористе, назви імена своїх товаришів! – звелів Еліаде.
Еліаде приєднав два електроди Йорґо до грудей і ще два – до яєчок. Дуґан був приголомшений. Там навіть легенький удар струмом спричинить пекельний біль. Не можна бути таким делікатним. Це може врятувати життя тисячам американців.
– Останнє попередження: перестань співати і відповідай.
Еліаде вдарив по вимикачеві.
– А-а-а-а!
– Відповідай на мої питання, терористе-поете.
Тіло Йорґо зсудомилося, та він похитав головою.
Еліаде збільшив напругу.
– Ну?
Це була не вистава. Еліаде дійсно мучив цього чоловіка. Тіло співця перестало сіпатися. Голова впала набік, очі широко розплющилися.
Еліаде повернувся в кімнату спостереження.
І як говорити із цим сучим сином? Це був не просто допит із застосуванням насильства, це вбивство. А що ж вони зроблять із Рейвен Слейд, коли він згідно з інструкціями передасть її їм у руки?
– Я просто не можу повірити. Яке ви мали право вбивати цього чоловіка таким способом?
Еліаде зняв марлеву пов’язку, проте його обличчя й далі було одноокою маскою. Він ввімкнув мікрофон і наказав:
– Артемідо, зайди до кімнати спостереження.
Артеміда?
За якусь мить двері відчинилися. Дуґан розтулив було рота, та її погляд зупинив його.
Еліаде показав у бік смердючки-товстуна і на однорукого опудала.
– Ці двоє терористів воліють краще померти, аніж поділитися з нами інформацією про «Сімнадцяте листопада». Стоматолога глибоко обурило, що я закатував одного чоловіка, намагаючись врятувати від жахливої смерті тисячі інших чоловіків, жінок і дітей. Ти у нас вмієш обходитися без тортур.
Артеміда запустила руку в ліфчик і видобула звідти кинджал. Еліаде повернувся до двох затриманих.
– Ви теж бажаєте віддати життя за «Сімнадцяте листопада»?
– Я – ні, – увесь тремтячи, озвався товстун. – Я все скажу.
Еліаде вийняв диктофон.
– Назвіть свої імена.
– Теодор Павлі, а це Васілі Соростос, – кивнув він на однорукого.
– Назвіть інших членів «Сімнадцятого листопада».
Перебиваючи один одного, вони, як з кулемета, видали імена ще п’ятнадцяти осіб.
– Це всі? Хто ваші лідери?
Павлі завагався.
Артеміда націлила на нього свій метальний ніж.
– Оскільки Ясон Тедеску помер, в організації тепер тільки один керівник – Мірон Коста! – із зусиллям вичавив товстун.
– А його син Алексі – лідер другого покоління! – викрикнув однорукий.
– А жінка, Рейвен Слейд?
– Я не знаю цього імені, – промовив товстун.
– Я маю на увазі дівчину, яку ви викрали з психлікарні.
– А, це Нікі, вона – дівчина Алексі.
– Де вони?
– Мірон втік.
Еліаде повернувся до однорукого.
– Ваша черга. Куди вирушив Коста?
– На якийсь із островів.
– На який саме?
– Не знаю, їх же понад чотириста.
Еліаде кинув погляд на Артеміду. Та відвела руку назад, готова метнути ніж. Чоловік схопився за свій порожній рукав.
– Присягаюся, він ніколи нам не казав. Це його таємна схованка.
– А де розташована конспіративна схованка організації? – не здавався Еліаде.
– На площі Омонія, навпроти Археологічного музею. Неподалік розташована квартира Алексі Кости, – затинаючись, він назвав адресу Алексі, а також координати схованки та автомайстерні. Артеміда засунула ніж назад у западинку між грудьми.
Еліаде зняв білий халат і наказав охоронцям вивести обох чоловіків геть. Коли вони вийшли, капітан забряжчав ключем.
– Стоматологу, можете поїхати з Артемідою оглянути схованку.
– То історія з ключами – не вигадана?
– Там, у терміналі, Дімітрі перед смертю сказав мені, що Мірон Коста і його син Алексі підставили його і жінку. Усе так і задумувалося, що бомба вибухне передчасно і вони обоє загинуть. Дімітрі про це здогадався.
– Він сказав вам, як її звуть?
– Назвав тільки кодове ім’я – Нікі.
– Капітане Еліаде, ви казали, що вас попередили про мій приїзд, але ж я із самого початку працював під прикриттям. Як ви дізналися, де я?