– Спершу я сумнівався, чи ви агент ФБР під прикриттям, чи терорист із «Сімнадцятого листопада», тож наказав стежити за вами.
– Кому?
– Знайомтесь, це агентка Тія, під прикриттям працює під кодовим ім’ям Артеміда, мої очі і вуха в середовищі радикальних студентів.
Хто б сумнівався.
– Ми вже знайомі.
– Так і було задумано. Артеміда навмисне обрала для вас кімнату так, щоб мати змогу стежити. Вона знала, коли ви приїдете.
Ну-ну.
Гарні губи Артеміди ледь не склалися в ту її кривувату усмішку.
– Якщо у вас виникли якісь непристойні бажання, агенте Дуґан, і якщо ви не хочете повернутися до Америки євнухом, зарубайте собі на носі одну річ, – сказав Еліаде.
– Це ж яку?
– Тія – моя дочка.
РОЗДІЛ 25
Побачивши в руці Алексі пістолет, Фатіма промовила:
– Опусти зброю, і я зроблю те ж саме.
– Яке право ви маєте вдиратися до моєї квартири, майорко Саїд?
– Справа стосується союзу наших організацій, про який ми розмовляли.
– І яким же чином?
– Я отримала наказ забрати Рейвен до Ашрафу.
– Ну це вже хрін вам.
«Не треба псувати йому настрій, – сказала вона собі, – нехай пихатий грек угамується».
– Покладіть пістолет і поговорімо спокійно.
– Тільки після вас, Фатімо.
– …фатіма? алексі, вона бреше, її звуть фей…
– Це вигадане ім’я, – пояснив Алексі, – насправді вона – майорка Фатіма Саїд.
Фатіма впізнала той інший голос, який час від часу чула від Рейвен у лікарні. Голос її сестри, як вона казала.
– Не слухай її, Алексі. У неї знову почалася фаза шизофренії. Не дозволяй їй ставати на шляху нашому союзу, – вона помітила, що дуло його пістолета посіпується. – У нас спільні цілі і, щоб досягти їх, і твоя, і моя групи потребуємо одна одної.
– …вона просто використовує тебе, алексі. застрель її, поки вона не порішила нас обох…
– У маленької дурепи справді роздвоєння особистості, і через це вона становить серйозну загрозу. Дивись, я ховаю свій пістолет, – вона засунула «Макаров» назад у сумочку.
Алексі якусь мить подумав, та врешті опустив і свій.
Фатіма вийняла цигарку, запалила і поводила вогником запальнички в повітрі. Вона очікувала, що Рейвен відсахнеться, та дівчина лишилась цілком спокійною.
– Куди поділася твоя боязнь вогню?
– …це рейвен боїться, а я не боюся ні вогню, ні тебе…
– І хто ж ти?
– …нікі аптерос…
– Наші шляхи вже перетиналися.
– …я була б щаслива, якби цього ніколи більше не сталося…
Фатіма вказівним пальцем потерла дуло свого пістолета і знову обернулася до Алексі.
– Я бачила по телевізору запис із камери спостереження. Інтерпол уже розіслав портрет дівчини по всьому світу, і тепер усі знають про її зв’язок із «Сімнадцятим листопада».
– Я в курсі.
– Вона переказала вам пророцтва Тедеску?
– Не вона, але ми дізналися, що зброя – це сибірська виразка.
– Ми це і так знаємо. З нашого арсеналу Ясон Тедеску обрав саме її. Про що ще ви довідалися? Які він обрав об’єкти, спосіб поширення?
– Мені потрібно більше часу.
– Наша генералка вважає, що часу обмаль. Вирішуйте. Якби Рейвен померла в Піреї через вашу бомбу, що вибухнула не тоді, коли треба, то ми б так і не розгадали загадку пророцтв Тедеску, і наші угруповання втратили б свою виграшну позицію. Цей дурний збій стався з вашої провини. Коли дівчина впадала в такий стан, як зараз, я допомагала батькові стримувати її, а тоді він її гіпнотизував. У мене є досвід роботи з пацієнтами з межовим та істеричним розладами. Якщо хтось і здатен розколоти дівчину і витягти з неї пророцтва, то це я.
– …алексі, не дозволяй їй ґвалтувати мою свідомість…
– Рейвен, у вас з Нікі стався черговий тимчасовий зрив. Я можу допомогти тобі, – переконувала Фатіма.
– Припиніть обидві, – обірвав їх Алексі, – я мушу поміркувати.
Та Фатіма не відступала:
– Гадаю, перед самогубством доктор Слейд загіпнотизував Рейвен і поставив їй постгіпнотичний блок пам’яті. Вона у вас уже близько трьох тижнів, а результату – нуль. Віддай мені Рейвен, і я зумію зламати блок.
– А не можна зробити це тут?
– Для такої роботи потрібно змінити середовище. Я мушу перевезти її в таке місце, де ми будемо убезпечені від втручань твого батька.
– Я маю отримати його згоду.
Страх на обличчі дівчини змінився гнівом.
– …алексі, я вухам своїм не вірю. якщо ти даси їй мене забрати, я накладу на себе руки…
– Не звертай уваги на цю маячню. Хворі з межовим розладом часто калічать себе і погрожують самогубством, але вкорочують собі віку дуже рідко.