– Вогнища? – груди Рейвен стиснуло, немов лещатами.
– Саме завдяки їм свято й отримало назву «Червона середа». Ми спалюємо опудала аятоли, президента Ірану та деяких муллів. Оскільки ти новенька у МЕХ і тільки починаєш пізнавати іслам, я домовлюся, і тобі нададуть честь розпалити перше багаття.
…тільки не показуй їй свого страху…
– По всій території бази ми розпалюємо багаття у вигляді підкови і стрибаємо через полум’я…
– Я не зможу…
– …щоб очиститися від усіх минулорічних бід.
– …підійти до вогню.
– Тут ти подолаєш свою пірофобію.
– Я хочу додому.
– У тебе немає іншого дому. Ти мусиш визнати Аллаха як єдиного Бога і Мухаммеда, його пророка, мир йому і благословення.
– Ти не можеш змусити мене стати мусульманкою.
– Перехід до ісламу має бути добровільним. Тож тобі вирішувати.
– А якщо я відмовлюся?
– Тебе вб’ють як невірну.
– …ну і йди до біса разом зі своєю бабською армією. мені до одного місця, помру я чи житиму…
РОЗДІЛ 32
Коли Фатіма покидала мечеть після вечірньої молитви, до неї підійшла ад’ютантка і передала наказ з’явитися на термінові збори старших офіцерів.
Переступивши поріг бібліотеки, вона побачила трьох інших жінок-офіцерок, що вже чекали, попиваючи каву. Увійшла генералка Гассан, і всі четверо хвацько витягнулися у стійці струнко.
– Попереду у нас новорічні урочистості, і Фатіма завершила свою місію в Греції, – звернулася вона до присутніх. – Тепер нам треба розробити стратегію на наступний рік.
Наші джерела запевняють, що Сполучені Штати невдовзі знову вторгнуться в Ірак. Оскільки нашу агентуру в Америці через зраду викрило ФБР, за всяку ціну потрібно укласти міцний союз з іншою групою, яка має у своєму розпорядженні сплячих агентів. Майорка Саїд вела перемовини з «Сімнадцятим листопада». Передаю їй слово, нехай дасть нам свою оцінку ситуації.
Вона відсьорбнула солодкої кави і обвела поглядом трьох інших товаришок.
– На моїх очах у лазареті Афінської психіатричної лікарні грецький учений Ясон Тедеску, який також є членом групи «Сімнадцяте листопада», наказав Рейвен Слейд процитувати загадки, які він сам склав у формі пророцтв. Мені вдалося почути лише кілька рядків. Це був зашифрований план операції «Зуби дракона», а також його унікальний метод поширення нашої зброї.
– А що з цього приводу думають інші члени «Сімнадцятого листопада»? – запитала полковниця Саміра Абдель-Азіз.
– Лідер другого покоління угруповання Алексі Коста запевняє, що його люди віддані ідеї марксизму-ленінізму не менше, ніж ми. Якщо ми дотримуватимемося домовленостей, досягнутих з Тедеску, вони готові на союз.
– Чудово, Фатімо, – кивнула генералка. – Хоч нам вас не вистачало, ваша поїздка до Афін була того варта, – вона повернулася до майорки Каліли Сахаді. – Мені ви вже виклали свою позицію, а тепер, будь ласка, поділіться нею і з іншими, щоб ми могли обміркувати всі варіанти.
Каліла кинула на Фатіму суворий погляд.
– Як усім добре відомо, у «Сімнадцятого листопада» – всього якихось двадцять підстаркуватих чоловіків з Афін. Треба віддати їм належне, їхні атаки в Греції були вдалими, але час грає проти них. З іншого боку, у «Хезболли» теж є сплячі агенти у Штатах, набрані з місцевих мусульманських громад. До того ж вони – шиїти, як і ми. Я вважаю, що краще було б укласти союз із ними.
– Майорко Саїд, ви маєте пригнічений вигляд, – зауважила генералка.
Не дивлячись на Калілу, вона змусила себе говорити спокійно.
– Може, вони й шиїти, але підтримують іранський теократичний режим, який нас зрадив. Аятола використовує Революційну армію і її спецпідрозділ для завдань за кордоном «Кудс», щоб підпорядкувати собі весь Близький Схід. Режим і далі продовжує утискати жінок, керуючись імамською інтерпретацією законів шаріату. Як можна укладати союз із ними та «Хезболлою», яка є маріонеткою «Кудс»?
– А вам уже стали ближчі православні греки? – з викликом відрубала Каліла. – Мені здається, що тільки шиїтам можна довіряти.
Фатіма з усіх сил стримувала гнів. Треба опанувати себе. Демонстрація неприязні тільки послабить її позицію. Кинула погляд на полковницю Саміру Абдель-Азіз. Обличчя Саміри завжди було непроникним. Попри холодність і суворість, полковниця була чудовим командиром. Вона точно погодиться з тим, що віддавати зброю «Хезболлі» було б помилкою.
– Я поважаю позиції Фатіми і Каліли, – голос полковниці був незворушний, – та не підтримую ні одну, ні другу.