– Яблунівські колгоспники... – Слова каламутилися в грудях старшого куди пошлють, як біс у виру. – Яблунівські колгоспники не рівня професійним військовим убивцям!
Кожне слово в Хоми скидалось на скаженого нса, якому треба вступитися з дороги. Ніхто про Хому не сказав би, що в нього серце з перцем, а душа з часником, але ж і янгола можна обернути на чорта, коли того янгола послати в пекло, щоб помагав чортам підігрівати смолу в казанах. Зваблива Мейдж помітно знітилась, її очі-фіалки затріпотіли синім полум’ям, проте коли обізвалась, то в голосі не поменшала доза еротичної радіації.
– Від імені фірми і від свого імені перепрошую вас, Хомо, – сказала заокеанська секс-бомба, гойднувшись гнучким станом, мовби ліана від вітру.
Мовчки прийнявши вибачення, принесене йому від імені фірми та від імені її службовця, грибок маслючок, який із таким запалом відстояв честь яблунівського колгоспника,
став трохи оговтуватись. Тепер він уже не скидався на палаюче перекотиполе, й під бровами замість очей не сиділо по скаженій собачці, десь ці собачки поховались глибоко.
– А тепер прошу вас, Хомо, – чемно провадила Мейдж, усміхаючись так, наче рекламувала щонайменше весь американський спосіб життя, разом узятий, – а тепер прошу вас до святої святих...
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ,
Тепер вони йшли через відділення, у якому було царство крові. Кров тут зберігалась у циліндричних капсулах, у кулястих і кубічних, а також у капсулах-паралелепіпедах. Службовці фірми, що траплялись назустріч Хомі, не звертали ніякісінької уваги на грибка маслючка. Поминувши царство законсервованої крові, вступили в царство кісток. Либонь, тут не було жодної кістки, якої б не мав людський скелет. Кістки плеча, передпліччя, стегна, гомілки, кісточки зап’ястка, хребці, лопатки, ребра, кістки черепної кришки, таза... Всі ці кістки були в необмеженій кількості, причому найрізноманітніших розмірів – деякі годилися б на пігмеїв і карликів, а деякі підійшли б циклопічним істотам.
Коли ступали через відділення крові, то в Хоми в очах майнуло німе запитання: тут чи не тут свята святих, про яку казала Мейдж? Таке саме німе запитання блимнуло в очах, коли ступали поміж кісток. А що чарівна заокеанська секс-бомба не зупинялась, то втретє в грибка маслючка таке запитання майнуло, коли опинились у відділенні шкіри. О, які зразки шкір тут можна побачити! Ці шкіри сховано в прозорих спеціально обладнаних сейфах, де шкіри мали змогу жити так, як вони могли б жити на людях, бо в сейфах прекрасно поставлено як теплорегуляцію, так і підживлення шкіри всіма необхідними елементами. Білі, чорні, жовті, оливкові, шоколадні, лимонні, апельсинові, абрикосові – тут містились шкіри всяких кольорів і всяких відтінків, і вони здавалися свіженькими, наче щойно злупленими.
Можливо, Хомі кортіло спитати про походження цих шкір та про ті ціни, які фірма пропонує, коли купує й коли продає як товар, проте зваблива Мейдж чомусь не зупинилась у цьому відділенні, її стрункі ніжки цокотіли все далі, й грибку маслючку нічого не зоставалось, як слухняно простувати за тими закличними ніжками. Зразу ж спинились у відділенні органів дихання, де зібрано гортані, трахеї і легені. Найбільше тут містилось легень, які, звісно, діяли разом із усіма своїми бронхіальними гілочками й легеневими пухирцями. Зовні вкриті тоненькими легеневими плеврами, вони скорочувались в об’ємі і збільшувались, і пильний до кожної подробиці Хома не міг не запримітити, що тут, либонь, є легені не тільки дорослих чоловіків і жінок, а й дівочі та парубочі, а й дитячі.
Відділення органів дихання, напевне, також не було святою святих цієї фірми, бо Мейдж не зупинилася серед гортаней та рухомих легень, фортепіанні звуки її туфель уже лунали попереду, й старший куди пошлють мусив наддати ходи, щоб не відстати й випадково не загубитись у лабіринтах, про які не оповідала навіть антична грецька міфологія.
Мейдж не зупинилась і там, де виставлено шлунки, дванадцятипалі кишки, тонкі кишки й товсті кишки. Все це, звісно, жило й діяло, ледь ворушилось у прозорих медичних шафах із спеціальним обладнанням, у розчині, що правив за функціональне середовище й постачав ці органи всіма необхідними речовинами, зокрема, ферментами слини, шлункового соку, підшлункового соку, кишкового соку, забезпечувало розщеплення вуглеводів, білків, жирів, а також дозволяло всмоктувати вуглеводи, білки, жири та воду.