– Кажеш, Хомо, немає кому заступитись, кажеш, щоб я роздзвонив на весь світ? – поспитав.
– Так, пане раднику! Роздзвоніть, хай знають, що в Яблунівці можна здибати чоловічину, в якого одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу. Роздзвоніть про ту бабу, що сердилась на торг, а торг про те не знав. Роздзвоніть також про тих, що за позичений гріш куплять рака, зварять та юшку з’їдять, а рака продадуть і назад гроша віддадуть.
– Так, роздзвоню! – мовив радник, і в голосі забриніла воля, як бринить сталь, що йде на танкову броню.
Грибок маслючок раптом винувато затупцявся на піщаній стежці, сказав:
– Але ж, пане раднику, моя рідна жінка Мартоха позичала мене за породисту телицю спекулянтці Одарці Дармограїсі – й тепер маємо славну корову, а не лихо.
– Дорогий Хомо, це виняток із правила, а взагалі, хто часто міняє, той без штанів ганяє. А тепер, Хомо, гайда до господині і до гостей, бо заждались.
Неквапливо йдучи понад річечкою та розмовляючи про порушення прав людини у Яблунівці, старший куди пошлють із радником наблизились до просторого моріжка, до такої вільної місцинки, за якою вже біліли строгої архітектури корпуси літньої резиденції. А на яскравому смарагдовому моріжку зібралось безліч гостей, щоб пошанувати Хому. Позичений чоловік, несучи в одній руці вудку, а в другій наловлену рибу, спинився в затінку могутньої секвойї, приглядаючись до народу. Лагідно всміхаючись у пишні вуса, радник сказав:
– Пора б уже нам, Хомо, випити по чарці, по парці, та уп’ять по п’ять. Чи не так?
– А я такий чоловік: як візьму, то й вип’ю, – у відповідь усміхнувся грибок маслючок.
– Треба пити чарку до дна, щоб була ще не одна, еге ж? – весело допитувався радник.
– Хто не п’є до дна, той не мислить добра, – відповів Хома. – А хто ж там зібрався у вас?
Пам'ятаєте, як народ проводжав грибка маслючка за океан? Тепер тут, на моріжку біля літньої резиденції, зібралось народу не менше, якщо не більше. В Яблунівці Хому проводжали доярки й телятниці, шофери й трактористи, бригадири й голова колгоспу, бухгалтери й учителі, матері з дітьми, старі баби та діди, навіть каліки, навіть недужі, бо ж їхав Хома не у Велике Вербче, а за океан, бо їхав за океан не хтось, а Хома! А тут, за океаном!..
А тут, значить, за океаном, пошанувати грибка маслючка зібрався до резиденції зовсім інший народ. Не прийшли (бо їх не запросили) шахтарі чи фермери, робітники сталеплавильних заводів чи автомобільних концернів, поденщини чи безробітні, жителі негритянських гетто чи завсідники благодійницьких нічліжок, каліки чи недужі, які не мають чим заплатити за лікування своїх хвороб. А зібрався тут цвіт дипломатичного корпусу, представленого в США.
Зібрались на моріжку як постійні дипломатичні представники, так і тимчасові, направлені для виконання надзвичайних тимчасових місій. Мальовничою групою купчились посли, нунції та інші глави представництв рівного рангу. В іншій, не менш мальовничій групі можна було роздивитись посланців-міністрів та інтернунціїв. Ще в іншій групі гомоніли різними мовами світу повірені в ділах, акредитовані при міністрах іноземних справ як великих держав, так і малих.
Дружини конгресменів, а також великих дипломатичних тузів зібрались окремим гуртом, а дружини дипломатів нижчого рангу творили свої незалежні мальовничі зграйки, дотримуючись правил протоколу.
Слід, мабуть, сказати й про те, що задля зустрічі з Хомою з Англії прибула численна делегація, до якої ввійшли архієпископ Кентерберійський, лорд верховний канцлер, архієпископ Йоркський, перший лорд казначейства, спікер палати общин, лорд-хранитель печаті, глава геральдичної палати, головний камергер, гофмейстер двору, королівський шталмейстер, герцоги і маркізи, графи й віконти, єпископи Даремський і Вінчестерський, єпархіальні єпископи і статс-секретарі, барони й лорди, кавалери ордена Підв’язки, члени Таємної ради, голова апеляційного суду й хранитель судових архівів, віце-канцлер Палатинатного суду Ланкастера. В цій численній англійській делегації не можна оминути увагою й сузір’я всяких кавалерів, а саме: кавалерів лицарського ордена Чортополоха, ордена святого
Патріка, ордена святого Михайла і святого Георгія першого ступеня. А також кавалери орденів: Індійської імперії першого ступеня, королеви Вікторії першого ступеня. Британської імперії першого ступеня. А також попечителі закладів для душевнохворих. А також кавалер-юнкери, старші сини молодших синів перів, старші сини баронетів, старші сини кавалерів ордена Підв’язки, старші сини кавалерів ордена королеви Вікторії першого та другого ступеня, молодші сини баронетів, есквайри.