Нам пощастило стати свідками тільки однієї зустрічі старшого куди пошлють із радником президента, і, не покладаючись на американську пресу й телебачення, ми зафіксували всі жести й слова як Хоми, так і представника вашінгтонської адміністрації. Що бачили, як мовиться, те й зафіксували. Так, їхня розлука була драматична, адже кожен не бажав зійти зі свого ідеологічного рубежу – ні грибок маслючок зі свого яблунівського, ні радник зі свого, продиктованого інтересами військово-промислового комплексу. Честь і хвала Хомі! Проте закрадається жаль у нашу душу...
Так, закрадається жаль у душу! Адже зодягнувся радник у солом’яний бриль, у сорочку-вишиванку, у козацькі штани? Адже відростив пишні селянські вуса? Адже готував межигірське пиво, адже розучував колядки й запам’ятовував яблунівські прислів’я? Адже, зрештою, видавав себе за поборника прав людини в колгоспі «Барвінок»? То, розлучаючись із Хомою, чому не передав нікому дружніх своїх привітів у Яблунівку?!
Авжеж, грибок маслючок, будучи в афекті, навіть руки на прощання не подав радникові, повернувся – й гайда подався. Хома є Хома, з нього небагато й візьмеш. Але ж радник!.. Гаразд, ЦРУ підвело, цій шпигунській організації не вперше підводити своє начальство... Але ж міг радник на території своєї літньої резиденції наздогнати Хому й навіть силоміць передати привіт, скажімо, рідній жінці старшого куди пошлють Мартосі! Бо як же це грибок маслючок повернеться додому без привіту від представника вашінгтонської адміністрації?! Дивись, жінка й через поріг не пустить, огріє качалкою по плечах. Та й декому іншому міг передати привіти – й директорові школи Кастальському, й дідкам Бенері та Гапличку, й спекулянтці та пройдисвітці Одарці Дармограїсі... Жаль, що вони так і не дочекаються привітів од радника.
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ,
Робот Вася, кібернетичне диво з кібернетичних чудес, працював на тваринницькій фермі колгоспу «Барвінок» і за Хому, й за себе. Хтось би назвав його двійником грибка маслючка, посилаючись на те, що обоє були запрограмовані на роботу коло худоби та коло гною. Проте, як ви розумієте, навряд чи комусь пощастило б створити механічну істоту, адекватну старшому куди пошлють, адекватну його працелюбству, лукавству та генію. Хома – феномен, старший куди пошлють не так навіть колгоспу «Барвінок», як тепер уже всієї планети, то чи можна говорити про те, що в нього є двійник, навіть якщо це робот Вася, справді кібернетичне диво з кібернетичних чудес?!
Робот Вася міцно тримався на ногах, та якось таки послизнувся на гною і впав. Упавши, робот Вася поламав антену, але замість поламаної випустив нову і ввімкнув запасний блок. Лічильник випромінювання посилав йому в мозок тривожні сигнали, і, лежачи на мокрій підстилці, робот Вася розгублено кліпав індикаторами, не в змозі підвестись. Він відчував, що після цього падіння щось сталося з його чутливими приладами та надчутливими деталями. Підійшла доярка Христя Борозенна, подала роботу Васі руку, допомогла звестись і проказала докірливо:
– Бач, Васю, вже й на своїх ногах утриматись не годен. Ото не треба вчащати до буфетниці Насті й просиджувати в неї всі зароблені в колгоспі гроші.
Й далі розгублено кліпаючи індикаторами, він увімкнув додаткові звукові фільтри, щоб заглушити докірливий голос доярки. Крім того, прибрав шасі і вимкнув найнижчу свою передачу, яка увімкнулась автоматично, коли, послизнувшись, падав. А вже тоді долонями обтріпав штани й мовив:
– Не думай, Христе, що я такий п’яний, аж валяюсь, що я набражився, як п’яниця. З учорашнього дня і макової краплини в роті не мав, бо не хочу, як дід сороківки.
В голові дзвеніло, й робот Вася вилаяв себе за необережність: «П’ять нулів помножити на п’ять нулів, отриману суму ще раз помножити на п’ять нулів!» А що дзвін не минав, то робот вилаявся ще експресивніше: «А матері твоїй ковінька в усі зарубіжні моделі оптимізації розподілу капітальних вкладів!» А що джмелі не переставали густи, робот Вася лайнувся і втретє: «Ідіть к хрінам усі алгоритми вибору, всі допустимі структури, усі значення параметрів, усі задані обмеження, усі критерії якості параметричного простору змінних!»