– Очевидно, – мовив я непевно, бо тепер важко було пригадати, які саме таблетки доводилось ковтати в далекому дитинстві, коли хворів па карієс.
– Чи не можете похвалитися струсом мозку у рожевому віці?
– Можу похвалитись і струсом мозку, – відповідаю. – Коли грав із хлопцями у футбол. Ох і загилили ж мені бутсою в обличчя! Із рваної рани кров так і юшила...
– Еге ж, значить, грубі келлоїдні рубці та рубцеві деформації, – глибокомудро сказав районний стоматолог, усе глибше проникаючи, напевне, в якусь таємницю. – А також кісткові деформації, порушення прикусу... Лікували вас масажем, парафіновими аплікаціями, електрофорезом лідази... І колись ви казали, що мали перелом нижньої щелепи?.. Значить, вдавались не до пластмасових шин, а до дротяних.
Слухаючи всі ці міркування районного стоматолога, я почувався ні в сих ні в тих, наче ота пришалимонена жаба, якій бог не дав хвоста, а то б вона всю траву потолочила. Хотілося б випростатись, як семисотній верстві, та як ти випростаєшся, коли прийшов до стоматолога по зубний біль, а стоматолог не квапиться з лікуванням. Невже не відновляться мої радіобіологічні та телебіологічні здібності, невже я так і не стану свідком останніх годин перебування Хоми за океаном?
– Славно ваші зуби та вас поморочили, еге? – питає районний стоматолог.
– Та куди вже краще! – відповідаю з серцем.
– Маєте стільки вставних! Три золотих! – сказав захоплено. – Тепер, коли відбувається девальвація грошей у всьому світі, а золото щодня підвищується в ціні, ви з кожним днем дорожчаєте й дорожчаєте, скоро вам і ціни не складеш.
Він іще й кепкує, оцей чоловічок непевної зовнішності! Його, такого сіренького, хоч родзинками нагодуй, то він зостанеться сіренький, – глузує! Єдина прикметна риса в нього – це капловухість, так оцей капловухий виявився тією людиною, що догори щетиною!
– Хоч губи набиті, так хоч пупків у житті наївся, – відповідаю прикро.
– А два зуби у вас платинові, – каже стоматолог. – Значить, дорогенький, міжнародна інфляція вам тільки на користь. Дивіться, не виїжджайте за кордон, бо там пограбують, наче ви якесь сховище із золотими та платиновими зливками.
І кожне слово в нього убралось у хитреньку усмішечку, наче свиня у ворох. Ну, думаю, од свинячого полку не буде толку, свиню святи, а вона в грязюку лізе, свиня свинею і пропаде.
– Один зуб у вас залізний, – каже стоматолог. – Тут уже довго доведеться чекати, поки на земній кулі вичерпаються природні ресурси, щоб залізний ваш зуб став дефіцитною сировиною й підскочив у ціні.
Теревенить і теревенить, замість до діла братись, а я, бач, сподівався із жука меду їсти. Куди це він манить мене своїми балачками, наче горобця на полівку?.. О, розсівся цей капловухий за столом, підпер долонями підборіддя й сміється бляклими, як осінні небеса, очима. Лишенько, хай би вже калічив мене своїм зубопротезним мистецтвом, бо інакше я не побачу й не почую Хому за океаном!..
– Ваш випадок – другий у моїй практиці, – раптом сказав районний ескулап, не спускаючи з мене пильного погляду. – Зізнайтесь, які радіостанції і телестудії ви ловите?
В один дух я зірвався з зубопротезного крісла: чому це капловухий так сказав, неначе у воду глянув? Адже я сподівався його ошукати, наче отого чорта, з якого хотіли скуштувати м’яса, кинули в окріп, а він утік!.. Наче голоблею вдарив по голові, наче я мушу тепер із тюрми та на шибеницю йти. А стоматолог усміхається хитромудро й каже:
– Та чого ви схопилися з крісла, сідайте... Мій перший пацієнт розказував, що ловить радіостанції Бі-бі-сі, Москву, Київ. Цей чоловік і досі працює комірником у колгоспі в Чудвах. Усе життя скаржився на зубний біль, лікувався, тепер носить протез замість нижньої щелепи. Два роки тому здатність чути радіостанції несподівано втратив.
Жартує? Кепкує? Глузує? Якимось чином довідався про мої радіобіологічні й телебіологічні здібності? Але ж про свої зв’язки з Америкою я не обмовився нікому жоднісіньким словом! А може, районний стоматолог і є отим ворожим резидентом, який не зуби лікував, а начиняв рот надсекретною апаратурою, використовуючи мою суверенну особу в шпигунських цілях? І, розгублено тримаючись рукою за зубопротезне крісло, я тепер глянув на цього медика зовсім іншими очима, і його невиразна зовнішність невиразної людини видалась по-злодійському хитрим маскуванням. Авжеж, маскуванням, яке мало сприяти його розвідувальній діяльності. Агент ЦРУ! Можливо, саме він збирав дані про старшого куди пошлють і передавав за океан, дані виявились неправдивими, тому-то так був посоромлений радник президента під час зустрічі з Хомою.