І я вкотре відчув доторк шовкового аркана на шиї...
І в очі глянула погрозлива цівка «вальтера»...
– Мій спектакль мав неодмінно закінчитися колосальним успіхом. На жаль, дехто з трудящих не зрозумів принципової новизни постановки, посипалися скарги в різні інстанції. Мною зацікавилися слідчі органи, міліція. Звичайно, в першу чергу винуватий я. І винуватий у тому, що в своєму художньому методі припустився прорахунків. Тільки не втямлю, яких саме?..
– Слідчі органи, либонь, допоможуть зрозуміти прорахунки в художньому методі.
– Так, так, – згодився бородань. – Я з нетерпінням чекаю, коли почнеться слідство. Результати слідства найбільше потрібні мені, щоб удосконалити метод. Щоб у майбутньому взятися за постановку ще грандіознішого спектаклю. О, скільки задумів, скільки ідей!
– І ви обходились без помічників, без асистентів?
– Подеколи радився з народом, авжеж. Як його? З отим позиченим чоловіком, із грибком маслючком, що зветься Хомою. Він знавець місцевих звичаїв, нових обрядів, історії Яблунівки. На жаль, я не в усьому приставав до його порад. А якби приставав, то, може, все обернулося б по-іншому, діло не дійшло до слідчих органів?
– Можливо, не дійшло б, – згодився я. – Хома не знався і не знається зі слідчими органами, хоча життя його напрочуд багате пригодами.
– О, скільки задумів, ідей! – вигукнув бородань.
Очі горіли фантастичним блиском у цього златоуста, в цього шаленого одержимця, сповненого творчого честолюбства. Гаразд, у Яблунівці він хотів показати долю Яблунівки від давнини по нинішній день. А коли йому запрагнеться, скажімо, поставити спектакль, де йтиметься про долю людства від печерного віку по космічний і, виходячи із настанов свого методу рухомого театру, він захоче мати за сцену всю землю? Які живі епізоди, які криваві пригоди, які драматичні події чекають у такому спектаклі як на акторів, так і на глядачів мимовільних, а глядачами в такому разі мають стати всі народи усіх країн...
Ізсутулившись, він подибцяв до воріт, а я пильно дивився в спину, сподіваючись, що бачу його востаннє і, відверто кажучи, зовсім не мріючи про нові зустрічі. У ставленні до методу рухомого театру і до методу рухомого живопису, як і до їхньої художньо-економічної системи, я повністю підтримую позицію начальника районної міліції самого товариша Венеційського. Він не тільки глибоко зрозумів, а й дійшов точних висновків, а й вдався до рішучих дій.
РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ СЬОМИЙ,
Отже, старший куди пошлють бодай частково, бодай консультантом, із яким не згоджуються, а все-таки виступав як один із творців методу рухомого театру! Либонь, добре, що з Хомою не згоджувались, а то довелося б і йому тримати відповідь перед прокуратурою і судом, а то б і його дочекався я в гості до знахарчиної хати. Поміркувавши, дійшов висновку, що саме до грибка маслючка й повинен був звернутись бородань за порадами. Адже знав Хома історію рідного краю, звичаї яблунівського люду були його кревними звичаями. Не кажучи вже про те, що літав і за океан, надивився звичаїв заокеанських, міг порівнювати, здатен подивитись на сільське своє життя очима, що посвіжішали й помудрішали в поїздці.
Коли після розмови з художником-бороданем мені відкрилась ця потаємна сторінка з прихованого буття позиченого чоловіка, розсіявся туман над деякими іншими пригодами. Пригадалась мені давня розмова в його хаті, коли западав сизий, мов голубине крило, вечір, і над верхівками яблунь через відчинене вікно світилась апельсинова шкурочка місяця. Грибок маслючок тоді говорив про славу, яка зрідні неславі, клявся не нести свій талант на європейські ідеологічні смітники. Тоді ж ми почули страхітливу звістку про тропічний ураган неземної сили, що приніс стільки руйнацій і страхіть... Так, на честь яблунівського колгоспника Хоми Прищепи, який написав роман «Позичений чоловік», цей ураган століття було названо «Хома»... Саме в той вечір я й побачив грибка маслючка на моріжку за садом серед кінних козаків, почув уривки їхньої балачки і, здається, вразився побаченим не менше, ніж звісткою про ураган століття.