Трудно сказати, чому я не зупинив машину, а проїхав мимо. Чи не тому, що пошкодував Дмитра Волосюка? Адже йому не вдасться обманути мене, адже я знаю про нього якщо не все, то принаймні все.
Майнуло Велике Вербче, далі Білоконі...
Літні села я сприймав як безмежну книгу рідної землі і рідного народу. Кожне село – наче окремий і неповторний розділ. Такий, як Яблунівка з велемудрим і велехитрим грибком маслючком, із роботою на полях і на фермах, із новими та старими обрядами і звичаями, з народженнями людськими й смертями, з пригодами химерними й непорозуміннями ще химернішими, з піснями, з лукавим сміхом та зі словом – дотепним і розумним, веселкової барвистості і небесної незмірної глибини! І якщо розділ цієї книги, пойменований Яблунівкою, такий казково багатий і невичерпний, то яка ж казково багата й невичерпна вся книга, в котрій незчисленна кількість розділів і ще незчисленніша кількість сторінок. Ось щойно я тільки проскочив через кілька таких сторінок, пролетів на машині через Білоконі, Велике Вербче, Гончарі, Кривошиї, Липівку, Малі Дубові Гряди...
Коли й кому до снаги прочитати всі ці сторінки поспіль, щоб відкрився могутній зміст усієї книги, щоб явився дух її у своєму вічному поступуванні вперед, у майбутнє? Хто той богатир і велет? Очевидно, цей богатир і велет – сам народ наш.
Примітки
Роман «Приватне життя феномена» є другою книгою «химерної» трилогії Євгена Гуцала. Про попередні та подальші пригоди Хоми Прищепи та інших мешканців Яблунівки йдеться в першій та третій книгах трилогії: романах «Позичений чоловік» і «Парад планет».
Текст та ілюстрації відскановано з видання «Євген Гуцало. Позичений чоловік. Приватне життя феномена», Київ, «Радянський письменник», 1982. Правка тексту (виправлення помилок після сканування) робилася згідно з виданням «Євген Гуцало. Твори в п’яти томах. Том четвертий», Київ, «Дніпро», 1997.
Ілюстрації
