Левові очі застигли на чоловікові з картини.
— Ката, — відповів. Руки тремтіли. Безрукий обережно зняв картину. Відчинив дверці сховку. — Ось, — сказав. — Так і було. Порожньо.
Кава вже не бадьорила. Помаленьку підкрадалася втома. Ранок давно повиганяв з хати людей, щоб мчали на роботу за куснем хліба. Марі глянула на годинник.
— Зароблю сьогодні від головного за запізнення, — усміхнулася, ніби виправдовуючись. — Показуйте свої листи — і я біжу на роботу...
Лева наче підмінили. Він став якимось загальмованим, малорухливим. Повисував усі шухляди, поперекидав у них всі папери. Шукав, аж спітнів. А листи лежали в серванті, один біля одного. Побачив їх Лев випадково. Зовсім не пам'ятав, як їх туди поклав.
Марі сиділа за столом. Більше не підганяла Лева. Бачила, що він хвилюється.
Безрукий взяв листи, всівся на ліжку і почав перечитувати. Марі не помічав. Час від часу його брали дрижаки, від того й у Марі мурашки бігали по шкірі. Нарешті він підніс голову і палаючими очима глянув на лікарку. В цю мить він нагадував чоловіка з картини.
— Я без поняття, — розгублено мовив Лев і почав читати вголос. Коли прочитав, підійшов до смітника, вийняв клубок зіжмаканого паперу, розгладив його рукою і прочитав договір.
— Можна глянути? — запитала Марі. Вона теж була сама не своя. Здоровий глузд боровся з божевіллям, і вона не мала впевненості, що в здорового глузду не було сумнівів.
— Прошу, — Безрукий встав і передав лікарці листи з договором.
Вона дивилася то на листи, то на Лева, і на неї напав такий страх, якого ніколи в житті не переживала. У неї було відчуття, що хтось невидимий регоче з неї. Реготом безвиході. Марі тримала в руках чисті аркуші паперу.
— Ну що? — запитав Лев. — Вражає?
— Вражає, — відповіла лікарка.
Як потрапила Марі Шмідт на роботу, вона не пам'ятала. На роботі втратила свідомість. Коли прийшла до тями, згадала, що в дверях під'їзду Безрукого зіштовхнулась з рудим слідчим. І знала, що, всупереч здоровому глузду, вона повинна звернутися за допомогою до Чаруни Синезорої. Але спочатку треба добряче відіспатися, а для цього вона взяла собі дуже ефективне снодійне.
12
Лев сидів на тротуарі, пробував розгадати, хто така насправді Марі Шмідт, і не міг. Лікарка неохоче розповідала про себе, а з того, що сказала, пахло штучно придуманою історією. Бо хто нормальний просто так через низку років перебування в Німеччині повертається в Україну? Не в образу Україні, і не у возвеличення Німеччини. Просто факти. Ну нехай невдалий шлюб, і що? За розлучення з німцем ніхто з країни не виганяє. Європейський диплом, знання німецької та англійської й раптове повернення додому, де нікого рідного нема... І повернення куди — працювати в дурдом?!. Батьки загинули в палаючому будинку саме в той день, коли вона втекла з готелю із загадковим німцем. І все. Ну не вірив Лев у скупу історію життя Марі, хоч убий!.. А більше про лікарку Лев не знав, бо вона оберігала свою біографію, як фортецю. І правильно, нема чого всіляким там безруким влазити в її життя. В Марі зовсім інше призначення — повертати до реальності здурілих. Хоча «реальність» і «здурілі», за її ж словами, — це вельми-дуже філософські категорії. Може, вся причина теж у її голові? І взагалі, за останні дні Лев зробив неймовірний висновок зі свого життя: виявляється, що не те, що відбувається в житті, впливає на його голову, а те, що відбувається у його голові, впливає на його життя! Фантастика! Він мав живий приклад і себе роздвоєного. Як на один і той самий факт реагувала його голова, так і змінювалося життя. Маєш тобі реалізм! А ніякого!..
Безрукий останнім часом не дивувався, що думки у нього плутані. Він навчився за ними спостерігати. Без емоцій, як сторонній глядач, якому по цимбалах те, що твориться. Але з Марі кульгання його думок злило. Він нічого путнього не міг зліпити з уривків нічної розмови. Чому?
Марі не така, як усі. Вона — особлива. Бо інакше не змогла б вийти на перехресні стежки його життя. Її б виплюнула його доля, яка взяла на себе непосильну ношу — постійно витягати з болота такого здоровила, як він...
Безрукий був п'яний як чіп. Він не мав досвіду юнацьких пиятик, до зрілих теж не добрався, бо в бібліотеках, на щастя, не наливають, а тут... Набрався на вулиці з жебраком. Той уже був заряджений, а Лев помилково пожертвував йому забагато, і з величезної вдячності жебрак пригостив його з горла своєї «0,5». Казав, якщо такий добрий чоловік ним не погордує, то в нього здійсняться всі бажання, бо насправді він не жебрак, а маг, який шукає тих, кому допомогти. Лев задумав бажання і тричі ковтнув, потім без труда «маг» його намовив ще на дві пляшки з булочкою, і так вони жебракуючи набрались, що якби не всюдисуща пані Стефа, що поверталася з базару, то ночувати би Леву на смітниках, як безпритульному цуцику. Пані Стефа професійно перевірила Левові кишені, зловила таксі і за Левові гроші доставила його додому. З наміром вранці провести виховну роботу, бо для чого інакше всі старання?..