— Значить, ти гадаєш, що отой пілот, Торд Шульц, вивозив віолін з Норвегії. Його заарештували, але відпустили після того, як спалювач з посвідченням поліцейського підмінив віолін на картопляне борошно. І що Шульца вбили у його помешканні після звільнення, можливо, через те, що його роботодавець дізнався, що Шульц побував у поліції, і тому перелякався, що пілот «розколеться».
— Еге ж.
— І своє припущення, що Шульц ходив до управління поліції, ти підкріплюєш наявністю перепустки з написом «Відділок поліції Осло»?
— Я порівняв його перепустку з тою, яку видали мені, коли я приходив до Хагена. Літера «Р» у слові «районна» в обох випадках є бляклою. Мабуть, той самий принтер.
— Не питатиму тебе, як ти роздобув перепустку Шульца, але чому ти такий впевнений у тому, що то не був якийсь звичайний візит? Може, він хотів пояснити, звідки в його багажі взялося картопляне борошно, хотів переконати нас, щоби ми повірили йому.
— Тому, що його ім’я прибрали з реєстру відвідувачів. Комусь було потрібно, щоби про той візит так ніхто й не дізнався.
Мікаель Бельман зітхнув.
— Саме про це я завжди й думав, Харрі. Нам слід було працювати один з одним, а не один проти одного. Тобі б сподобалася робота у відділі кримінальної поліції.
— Ти про що?
— Перш ніж продовжити, я маю попросити у тебе про одну послугу. Будь ласка, помовкуй про те, що я тобі зараз розповім.
— Згода.
— Ця справа вже й так поставила мене в дуже скрутне становище. Шульц приходив до мене. І ти маєш рацію — він дійсно збирався розповісти мені все, що знав. Серед іншого, він розповів мені про те, що я вже давно підозрював: поміж нами зачаївся спалювач. Хтось, хто працює, на мою думку, в управлінні і має безпосередній стосунок до справ, які веде відділ боротьби з організованою злочинністю. Я сказав йому чекати вдома, допоки я не переговорю зі своїм начальством. Я мав діяти вкрай обачливо, щоб не сполохати спалювача. Але обережність часто означає, що справа рухається вкрай повільно. Я говорив із шефом поліції, який невдовзі йде на пенсію, але він сказав, щоби цю проблему я розгрібав сам.
— Чому?
— Як я вже сказав, він іде на пенсію. І тому не бажає мати на руках справу, до якої причетний якийсь продажний полісмен, як вихідний подарунок.
— Тому він хотів тримати все це в таємниці, допоки не піде на пенсію?
Бельман уставився на свою чашку з кавою.
— Цілком можливо, Харрі, що наступним шефом поліції стану я.
— Ти?
— Так, він, вочевидь, подумав, що нехай краще я почну на новому місці з цієї гівняної справи. Проблема в тім, що я надто пізно прийняв рішення. Я сушив собі голову. Ми могли примусити Шульца викрити ім’я спалювача, але тоді б усі решта поховалися по шпаринах. Я подумав, що, може, краще встановити за Шульцом спостереження, щоби він вивів нас на тих, за якими ми вже полювали? Хтозна, може, він вивів би нас на самого Пана Велике Цабе, наркобарона Осло?
— На Дубая.
Бельман кивнув.
— Проблема полягала ось у чому: кому я можу довіритися в управлінні, а кому не можу? Щойно я підібрав власноручно невеличку групу працівників поліції, ретельно їх перевірив, і ось тобі маєш: ми отримуємо повідомлення про анонімну наводку…
— Торда Шульца знайшли мертвим, — сказав Харрі.
Бельман кинув на нього гострий погляд.
— І тепер, — продовжив Харрі, — твоя проблема полягає в тому, що коли дізнаються про твій прорахунок, то це може встромити велику палицю в колесо на твоєму шляху до призначення шефом поліції.
— Це дійсно так, — погодився Бельман. — Але не це мене турбує найбільше. Проблема ось у чім: ніщо з того, що повідомив мені Шульц, не можна використати в роботі. Ми анітрохи не просунулися далі. Той начебто полісмен, який відвідав Шульца в його камері і начебто підмінив наркотик…
— Що?
— Він представився співробітником поліції. Інспектор з «Гардермоена» начебто пам’ятає, що його звали Томас такий-то. У нас в управлінні працюють п’ять Томасів, але він не впізнав жодного з них. Тому, наскільки мені відомо, той спалювач може навіть і не бути працівником поліції.
— Гм. Значить, якийсь індивід з фальшивим посвідченням? Чи, можливо, хтось такий, як я, — колишній полісмен?
— Чому ти так вважаєш?
Харрі знизав плечима.
— Щоби обдурити полісмена, треба самому бути полісменом.