— Значить, оце і є ваша родина.
— Була. Мої батьки тепер розлучені. Батько переїхав до Данії. Втік, якщо висловлюватися точніше. Мати — у шпиталі. Решта ж… втім, про решту ви, очевидно, і самі знаєте.
Харрі кивнув. Один загинув. Друга зникла. Завеликі втрати як для однієї родини.
Харрі без запрошення сів в одне з глибоких крісел.
— Чи можете ви розповісти мені щось таке, що допоможе знайти Ірен?
— Я й гадки не маю, де вона. Жодної зачіпки.
Харрі посміхнувся.
— А ви спробуйте.
— Ірен переїхала до мого помешкання в Трондхеймі після одного випадку, про який вона не захотіла мені розповідати. Але за тим епізодом стояв Густо — я в цьому не сумніваюся. Вона обожнювала Густо, зробила б для нього все, що завгодно, гадала, що йому до неї не байдуже, бо він час від часу міг поплескати її по щоці. Але через кілька місяців пролунав телефонний дзвінок, і вона сказала, що має повернутися до Осло. Навідріз відмовилася розказати, чому їй треба було їхати. Це сталося чотири місяці тому, і відтоді я її не чув і не бачив. Коли через два тижні я не зміг встановити з нею зв’язок, я пішов до поліції і заявив про її зникнення. Вони зареєстрували мою заяву, здійснили таку-сяку перевірку, і після того — анічичирк. Бездомна наркоманка нікому не потрібна.
— Маєте якісь гіпотези?
— Ні. Але вона не зникла зі своєї власної волі. Ірен не з тих, хто щезає, мов… як декотрі.
Харрі не второпав, кого Штайн мав на увазі, але його напівглузливе «А ви спробуйте» дійсно влучило в ціль.
Штайн Ганссен почухав на передпліччі засохлу вавку.
— Що ви в ній усі уздріли? Вашу доньку? А хіба можна донькою користуватися?
Харрі отетеріло глянув на нього:
— Ти про що?
— Всі ви, старі пердуни, просто млієте від неї! І тільки тому, що вона схожа на чотирнадцятирічну Лоліту.
Харрі пригадав фото на дверях шафи. Штайн Ганссен мав рацію. І в голові у Харрі пустила корінь думка. Можливо, він помиляється, можливо, Ірен стала жертвою злочину, який не має стосунку до цієї справи.
— Ти навчаєшся в Трондхеймі. В Університеті науки і техніки, чи не так?
— Так.
— А яка твоя спеціалізація?
— Інформаційні технології.
— Гм. Олег також хотів навчатися. Ти з ним знайомий?
Штайн похитав головою.
— Ніколи з ним не говорив?
— Та десь пару разів зустрічалися. Та то були дуже короткі зустрічі.
Харрі уважно придивився до передпліччя Штайна. Для Харрі то був професійний ризик — йому пригадалася недавня зустріч з двома продавцями віоліну, які змусили його вколотися. Але на руці у Штайна інших засохлих вавок не було. Звісно, що не було. Бо Штайн Ганссен мав сильну волю і був одним із тих, хто здатен упоратися зі смертельною спокусою. Харрі підвівся.
— Мені шкода твого брата.
— Прийомного брата.
— Гм. Можеш дати мені номер свого мобільного? На той випадок, коли щось з’ясується.
— Що, наприклад?
Вони глянули один на одного. Відповідь зависла між ними у повітрі. Цю відповідь непотрібно було роз’яснювати і страшно було вимовляти. Вавка на руці Штайна лопнула, і до його кисті потекла цівочка крові.
— Я знаю одне, що може допомогти, — кинув Штайн, коли Харрі вже стояв на сходах. — Ті місця, де ви збираєтеся шукати її, — Уртегата, кафе «Мьотестедет», парки, гуртожитки, лігвища наркоманів, райони з червоними ліхтарями, — забудьте про них. Бо я вже там був.
Харрі кивнув. Начепив свої сонцезахисні окуляри.
— Не вимикай свого мобільного, добре?
Харрі пішов до кафе «Лоррі» пообідати, та на сходах раптом відчув сильну жагу до пива і вже на порозі зробив розворот на сто вісімдесят градусів. І натомість подався до нової тусовки наркоманів напроти Будинку літератури. Швидко окинувши поглядом клієнтуру, що там зібралася, він зайшов до тайського ресторану-бару «Пла», де замовив сушене солоне м’ясо по-тайськи.
— Що питимете? Пиво «Сінгха»?
— Ні.
— «Тайгер»?
— У вас лише пиво подають?
Офіціант зрозумів натяк і повернувся з водою.
Харрі поїв креветок з курятиною, але від сосисок по-тайськи відмовився. А потім зателефонував додому Ракелі і попрохав її передивитися СD-диски, які він роками накопичував у Гольменколлені і які там же й лишилися. Декотрі йому хотілося послухати заради власного задоволення, декотрі були як згадка про реальних людей, як їхній замінник. Елвіс Костелло, Лед Зеппелін, Каунт Бейсі, Джейхокс, Мадді Вотерс.