— І чия ж то кров, на твою думку?
— Не знаю.
— Ти — не знаєш?
— Ні. Але якщо той зразок знищили, то це означає, що результат аналізу міг створити для декого дуже небезпечну ситуацію.
— Наприклад, для отого торговця наркотиками, який зізнався у вбивстві. Для Адідаса.
— Його справжнє ім’я — Кріс Редді.
— Мені здавалося, що після звільнення Олега Фауке тебе ця справа не цікавитиме.
— А мені здається, що твоєму синові слід тримати ракетку обома руками під час удару зліва.
— Ти в тенісі хоч трохи розбираєшся?
— Та трохи по телевізору дивився.
— Річ у тім, що коли виконувати удар зліва однією рукою, то це сприяє загартуванню характеру.
— Я навіть не впевнений, що та кров під пальцями Густо має стосунок до його вбивства. Може, хтось просто боїться, що його асоціюватимуть із ним?
— Хто, наприклад?
— Ну, може, Дубай. До того ж, я не вірю, що Густо убив Адідас.
— Чому?
— А хіба стане тертий і цинічний торговець наркотиками ні з того ні з сього зізнаватися у вбивстві?
— Я розумію твою думку, — сказав Бельман. — Але зізнання є зізнання. До того ж, правдоподібне й детальне.
— Ага. Це просто звичайнісіньке нарковбивство, — продовжив Харрі, ухиляючись від випадкового м’яча. — І тобі нецікаво ним займатися, бо маєш купу нерозслідуваних справ.
Бельман зітхнув.
— Усе лишилося так, як і було завжди, Харрі. Наші обмежені ресурси і без того задіяні на всі сто відсотків, тому ми не маємо змоги ставити на перше місце справи, які були розслідувані і вже мають якесь пояснення.
— Якесь пояснення? А чому не конкретне?
— Начальник має право на обтічні формулювання.
— Гаразд, дозволь мені запропонувати тобі розв’язання двох справ. В обмін на допомогу в знаходженні будинку.
Бельман різко кинув бити м’ячики.
— Що?
— Убивство на Альнабрю. Байкер на ім’я Туту. Як повідомив мені один інформатор, Туту просвердлили дрилем голову.
— І той інформатор готовий виступити з показаннями в суді?
— Можливо.
— А друга справа?
— Таємний агент, якого викинуло на берег біля Оперного театру. Той самий інформатор стверджує, що бачив його мертвим на підлозі в підвалі Дубая.
Бельман примружив одне око. Пігментні плями спалахнули рум’янцем, і Харрі чомусь подумалося про тигра.
— Татку!
— Сходи в роздягальню й набери там пляшку води, Філіпе.
— Роздягальня замкнена, татку!
— А який там код?
— Рік народження короля, але я не можу пригадати…
— А ти пригадай і піди попий води, Філіпе, вгамуй спрагу.
Хлопець, похнюплено опустивши руки, поплентався крізь хвіртку.
— Що ти хочеш, Харрі?
— Я хочу, щоби група прочесала район довкола Фредерікепляссен, біля університету в радіусі одного кілометра. І мені потрібен список усіх індивідуальних будинків, які підпадають під оцей опис. — І з цими словами Харрі передав Бельману аркуш паперу.
— А що трапилося на Фредерікепляссен?
— Нічого, просто концерт відбувся.
Збагнувши, що більше йому нічого не скажуть, Бельман поглянув на аркуш і вголос прочитав:
— «Старий дерев’яний будинок з довгою під’їзною алеєю з дранки, листяними деревами та парадними дверима без ґанку». Схоже на опис половини будинків у Бліндерні. А що ти хочеш там знайти?
Харрі прикурив цигарку.
— Щуряче гніздо. Орлину нору.
— А якщо ми його знайдемо, то що тоді?
— Тобі та твоїм працівникам знадобиться ордер на обшук, щоби мати змогу щось зробити, а звичайна цивільна людина — наприклад, я — одного осіннього вечора випадково там заблукає і буде змушена сховатися від негоди в сусідньому будинку.
— Добре, подивлюся, чим зможу допомогти. Але спершу поясни мені, чому тобі так кортить спіймати того Дубая?
Харрі знизав плечима.
— Може, професійна деформація особистості. Зроби список будинків і надішли його за адресою електронної пошти в низу аркуша. А тоді подивимося, чим я зможу тобі допомогти.
Коли Харрі йшов з корту, він побачив Філіпа, який повертався без води, а йдучи до авто, почув удар м’ячика об ракетку і тиху лайку.
В армаді хмар загуркотіли далекі гармати, і коли Харрі сідав у авто, стало темно, як уночі. Увімкнувши двигун, він зателефонував Гансу Крістіану.
— Це Харрі. Які покарання передбачені нинішнім законодавством за осквернення могили?
— Е-е-е, здається, від чотирьох до шести років.
— Ти хочеш піти на такий ризик?
Запала невеличка пауза.
— А з якою метою?
— Спіймати індивіда, який убив Густо. І, можливо, тих осіб, що переслідують Олега.