Тепер з того місця, де він сидів, він зможе бачити тінь у коридорі під дверима, коли прийдуть вони.
Харрі підкурив ще одну цигарку. Перевірив гвинтівку. Докурив цигарки, що лишалися в пачці. За вікном церковний дзвін ударив дванадцять разів.
Озвався телефон. То була Беата. Сказала, що роздобула чотири з п’яти копій списку адрес у районі Бліндерн.
— Останній патрульний автомобіль щойно доставив свій список до Оргкрима, — повідомила вона.
— Дякую, — сказав Харрі. — Ти забрала пакети у Рити зі «Шрьодера»?
— Так, забрала. І сказала в лабораторії, що це — пріоритетне завдання. Вони аналізують кров саме в цей момент.
Пауза.
— І що? — спитав Харрі.
— А що?
— Я прекрасно розбираюся в твоїх інтонаціях, Беато. Ти про щось недомовляєш.
— ДНК-аналіз триває кілька годин, Харрі. — Пройде…
— …кілька днів, перш ніж ми отримаємо остаточний результат.
— Так, бо наразі він ще неповний.
— Наскільки неповний? — спитав Харрі і почув у коридорі кроки.
— Ну, є, принаймні, п’ять відсотків вірогідності, що ця кров не матиме аналога в реєстрі.
— Тобі дали проміжну характеристику ДНК, і тепер ти маєш знайти відповідник у реєстрі ДНК-аналізів, так?
— Проміжними результатами ми користуємося лише для того, щоби знати, кого можна вилучити зі списку підозрюваних.
— І з чиєю ж кров’ю збігаються результати аналізу?
— Наразі не хочу нічого казати, доки…
— Продовжуй.
— Не можу. Але з впевненістю можу сказати, що це — не кров Густо.
— І?
— І не Олегова. Ти задоволений?
— Ще б пак, — відповів Харрі, раптом усвідомивши, що від хвилювання аж подих затамував.
Під дверима з’явилася тінь.
— Харрі?
Харрі вимкнув телефон. Націлив гвинтівку на двері. Почекав. Хтось тричі коротко постукав у двері. Почекав. Прислухався. Тінь не ворухнулася. Харрі пройшов навшпиньки під стіною до дверей, уникаючи прямої лінії вогню. Потихеньку приставив око до дверного вічка.
І побачив спину якогось чоловіка.
Той був у короткій обвислій куртці. Такій короткій, що було видно брючний пояс. Із задньої кишені штанів звисав шматок чорної тканини; вочевидь то була шапка. Ременя у чоловіка не було. Руки він тримав по боках. Якщо він мав якусь зброю, то вона, напевне, була в нього в кобурі — або на грудях, або з внутрішнього боку литки. Досить незвична манера носити зброю.
Чоловік повернувся обличчям до дверей і постукав двічі, цього разу вже наполегливіше. Затамувавши подих, Харрі придивлявся у вічко до спотвореного склом обличчя. Хоча й спотвореного, але було в ньому щось безпомилково знайоме. Випнута нижня щелепа. Карткою посвідчення, що висіла на шиї, чоловік почухав своє підборіддя. Поліція зазвичай носить картки на шиї тоді, коли збирається когось заарештувати. От зараза! Поліція заявилася сюди швидше за Дубая.
Харрі завагався. Якщо цей тип отримав наказ заарештувати його, то при собі він неодмінно матиме голубу ксиву з ордером на арешт, яку він уже показав реєстратору, щоби взяти у нього дублікат ключа від номера. Мозок Харрі швидко виконав необхідні обчислення. Він пішов навшпиньки назад і сховав гвинтівку за шафу. А потім повернувся і відчинив двері зі словами «Хто ви такий і що вам тут треба?», водночас швидко окинувши поглядом коридор.
Чоловік витріщився на нього.
— Ну й вигляд у тебе, Холе. Увійти можна? — І він показав Харрі свою картку-посвідчення.
— А, Трульс Бернтсен. Ти колись працював у Бельмана, чи не так?
— Я й досі у нього працюю. Він тобі привіт передавав, до речі.
Харрі відступив убік і дав Бернтсену увійти першим.
— А тут затишно, — сказав Бернтсен, озираючись довкола.
— Сідай, — сказав Харрі, показавши на ліжко і сідаючи на стілець біля вікна.
— Жувальну гумку будеш? — спитав Бернтсен, простягаючи Харрі пачку.
— Мене від неї нудить. Чого тобі треба?
— Ти, як завжди, дуже чемний, — вишкірився Бернтсен, скрутив пастилку жувальної гумки, поклав її до шухляди своєї нижньої щелепи і сів.
Мозок Харрі фіксував усе: інтонацію, мову рухів, вираз очей, запах. Цей чоловік виглядав невимушено-розслаблено, але випромінював відчутну загрозу. Кисті рук розслаблені, різких рухів не робить, але очима збирає інформацію, оцінює ситуацію і до чогось готується. Харрі пожалкував, що сховав свою гвинтівку. Менше за все його турбувала відсутність у нього дозвільних документів на неї.