— Хтозна.
— А що ти робив у «Сторожовій Вежі»?
— Хто, я?
— Полісменам заборонено там працювати.
— Там працює нова дівчина.
— Гм. Мартіна?
— А ти її знаєш?
— Це ти там сидів, спостерігаючи за нею?
Трульс відчув, як кров хлинула до його обличчя.
— Та я…
— Розслабся, Бернтсене. Ти щойно уникнув дуже важливих запитань.
— Щ-щ-що?
— Ти — набридливий залицяльник. Саме про тебе Мартіна й подумала, що ти — таємний агент. Ти був у «Сторожовій Вежі», коли вбили Густо, — так чи ні?
— Залицяльник?
— Забудьмо про це. Відповідай на запитання.
— Господи, Холе, невже ти гадаєш, що я… Навіщо мені треба було убивати Густо Ганссена?
— Таке завдання міг дати тобі Асаєв, — відповів Харрі. — До того ж, ти мав поважну особисту причину: Густо бачив, як ти убив чоловіка на Альнабрю. Дрилем.
Трульс Бернтсен поміркував над тим, що йому сказав Харрі. Поміркував, як полісмен, чиє життя є постійною, щогодинною і щоденною брехнею, намагається відділити блеф від правди.
— Це убивство на Альнабрю стало також твоєю спонукою убити Олега Фауке, який був ще одним свідком. Той в’язень, котрий намагався вдарити Олега ножем…
— …на мене не працював! Повір мені, Холе, я не маю до цього жодного стосунку! Я лише спалював докази і свідчення. Я ніколи й нікого не вбивав. А той інцидент на Альнабрю був просто звичайним нещасним випадком.
Холе схилив голову набік.
— А коли ти прийшов до готелю «Леон», ти теж не збирався мене убивати?
Трульс ковтнув слину. Цей тип Харрі Холе запросто міг убити його, це однозначно, чорт його забирай. Всадити кулю у скроню, а потім витерти свої відбитки пальців і вкласти пістолет йому в руку. Слідів вторгнення в помешкання немає. Вігдіс А засвідчить, що бачила, як він повертався додому сам, що йому було холодно і він був самотній. Та ще й повідомив колег, що захворів. На депресію. До такого висновку й прийдуть слідчі.
— А що то за типи заявилися до «Леону»? Люди Рудольфа?
Трульс кивнув.
— Гадаю, вони вирішили, що я надто багато знаю. — Він спробував було розсміятися, але замість сміху вийшов грудний кашель.
Вони на мить замовкли, дивлячись один на одного.
— Що ти збираєшся робити? — спитав Трульс.
— Спіймати його.
«Спіймати». Трульс Бернтсен уже давно не чув цього слова.
— Отже, біля нього будуть якісь люди?
— Три або чотири, максимум, — відповів Трульс. — А може, навіть лише оті двоє.
— Гм, ясно. Маєш іще якісь залізяки?
— Залізяки?
— Окрім отих. — Харрі кивнув на кавовий столик, де лежали два пістолети та автомат М5 — заряджені й готові до стрільби. — Я надіну на тебе наручники й обшукаю квартиру, тож краще скажи відразу.
Трульс Бернтсен зважив «за» і «проти». А потім кивнув на спальню.
Холе тільки головою похитав, коли Трульс розчинив шафу й увімкнув неонову лампу, яка кинула голубе світло на її вміст: шість пістолетів, два великих ножі, чорний поліцейський кийок, кастети, протигаз і так звана рушниця проти демонстрантів — коротке опецькувате знаряддя з циліндром посередині, куди вставлялися балони зі сльозогінним газом. Більшістю із цього поліцейського обладнання Трульс розжився в крамниці, де робилися знижки з урахуванням незначної зношеності товару.
— Та ти просто здурів, Бернтсене!
— Чому це здурів?
Холе тицьнув пальцем. Трульс позабивав у стінку шафи цвяхи й обвів чорнилом обриси кожного смертельного знаряддя. Все мало бути на своєму місці.
— Куленепробивний жилет на вішалці для піджаків? Щоби не пом’явся?
Трульс Бернтсен промовчав.
— Гаразд, — сказав Харрі, забираючи жилет. — Дай мені оту рушницю проти демонстрантів, протигаз та патрони до М5, що лежить на столику у вітальні. І рюкзак.
Харрі прослідкував, як Трульс наповнив рюкзак. Після цього вони повернулися до вітальні, де він забрав М5.
А потім вони зупинилися на порозі.
— Знаю, що ти думаєш, — сказав Харрі. — Та перш ніж кудись телефонувати або намагатися зупинити мене в якийсь інший спосіб, згадай ось про що: все, що я знаю про тебе та цю справу, зберігається в одного юриста. Він уже отримав від мене вказівки, як чинити в тому разі, коли зі мною щось трапиться. Зрозуміло?
«Брехня», — подумав Трульс, але головою кивнув.
Холе розсміявся.
— Гадаєш, я брешу, еге ж? Але ти не можеш бути впевненим на всі сто відсотків, правда ж?
Трульс відчув до Холе глибоку ненависть. Ненависть до його байдужо-поблажливої посмішки.