— А що станеться, якщо ти залишишся живим, Харрі?
— Тоді твої проблеми зникнуть. Я подамся геть, поїду на протилежний бік земної кулі. І більше не повернуся. І останнє… — сказав Харрі, застібаючи довгий піджак над куленепробивним жилетом. — Це ти видалив адресу «Бліндернвеєн, 74» з того списку, який отримав Бельман та я?
Трульс Бернтсен хотів був сказати «ні», наче той автовідповідач, але щось — чи інтуїція, чи якась незакінчена думка — зупинило його. Правда полягала в тому, що він так і не дізнався, де мешкав Рудольф Асаєв.
— Так, — сказав Трульс Бернтсен, і коліщатка його мозку шалено завертілися, обробляючи інформацію. Намагаючись вирахувати, що це означає. «Список, який отримав Бельман і я». Бернтсен спробував зробити висновок. Але його мозок був неспроможний думати достатньо швидко, кмітливість ніколи не була його сильною стороною, йому для обміркування завжди потрібен був додатковий час.
— Так, — відповів він, сподіваючись, що його подив пройшов непоміченим. — Звісно, це я видалив ту адресу.
— А оцю гвинтівку я залишу в тебе, — сказав Харрі, відкриваючи патронник і виймаючи звідти патрон. — Якщо я не повернуся, то її слід повернути адвокатській конторі «Бах і Сімонсен».
Холе гепнув дверима, і Трульс почув на сходах його розмашисті кроки. Почекав, переконуючись, що повертатися він не збирається. А потім відреагував.
Холе не помітив «Меркліна», який стояв прихилений до стіни за шторою біля балконних дверей. Трульс вхопив важку снайперську гвинтівку і рвучко розчинив балконні двері. Поклав ствол на поруччя. Було холодно і мрячно, але найважливішим було те, що не було вітру.
Він побачив, як Харрі вийшов з під’їзду внизу, побачив, як лопотіли поли його піджака, коли він швидкою ходою прямував до таксі, яке чекало його на стоянці. Спіймав його в світлочутливий приціл. Німецька оптика й німецька інженерна думка. Зображення було зернисте, але чітке. Він міг без проблем встрелити Холе навіть з такої відстані; куля зі зміщеним центром ваги прошиє його від голови до п’ят. Ні, краще, коли вона увійде в голову, а вийде там, де розміщений його репродуктивний орган. Недарма ж ця гвинтівка початково була розроблена для полювання на слонів. А якщо трохи почекати, коли Холе опиниться під одним з ліхтарів на автостоянці, то постріл буде на сто відсотків влучним. Так навіть практичніше: в таку пізню годину людей на автостоянці немає, та й Трульсу не треба буде далеко йти, щоби потім затягнути труп Холе до авто.
Дав вказівки адвокату? Та чорта з два він їх дав. Але треба подумати, чи не слід і його ліквідувати — Ганса Крістіана Сімонсена? Про всяк випадок.
Харрі наближався до стоянки. В шию. Чи в голову. Шкода куленепробивного жилета. Він був на нього якраз. Страх який важучий. Трульс натиснув назад ударник затвора. Слабенький, ледь чутний голосочок сказав йому, що цього не слід робити. Бо це — навмисне вбивство. А Трульс Бернтсен ще ніколи й нікого не убивав. Навмисно. Торд Шульц? То не він його прикінчив, а звірюки Рудольфа Асаєва. Густо? До речі, а хто в біса застрелив Густо? Принаймні не він. Не Мікаель Бельман. І не Ізабель Скоєн.
Слабенький внутрішній голос затих, а перехрестя прицілу наче приклеїлося до голови Холе. Бабах! Трульс навіть уже бачив, як бризнув фонтанчик з мозку та крові. Поклав палець на спусковий гачок. За дві секунди Холе буде під світлом ліхтаря. Як жаль, що він не має змоги це зафільмувати. А потім записати на DVD-диск. Він переплюнув би «Швидкого та шаленого» разом з Меган Фокс. Шкода, що котлет не встиг попоїсти.
40
Трульс Бернтсен вдихнув — глибоко й повільно. Пульс пришвидшився, але він тримав себе в руках.
Харрі Холе увійшов у світло ліхтаря. І заповнив собою увесь приціл.
От шкода, що він не зможе це зафільмувати…
Трульс Бернтсен завагався.
Здатність думати і приймати рішення на ходу не була його сильною стороною. Ні, він не був тупим, просто інколи події розвивалися надто швидко.
Коли вони були ще хлопцями, саме це завжди різнило їх; Мікаель швидко міркував і добре говорив. Але річ у тім, що Трульс у кінцевому підсумку також робив вірні висновки. Як зараз. Як в отому епізоді з адресою, котра зникла зі списку. І як з оцим слабким внутрішнім голосом, який підказував йому не стріляти в Харрі Холе. Принаймні, не зараз. Як сказав би Мікаель, це — арифметика для початкових класів. Холе переслідував Асаєва й Трульса — на щастя, саме в такому порядку, а не в зворотному. Тож якщо Холе застрелить Асаєва, то таким чином усуне принаймні одну з проблем Трульса. І те ж саме трапиться, коли Асаєв встрелить Холе. Але з іншого боку…