І аж ніяк не схвалюю ради Платона, який наставляє нас звертатися до слуг незмінно владним тоном, не дозволяючи собі ні жарту, ні невимушеності у ставленні, як з чоловіками, так і з жінками.
Бо, окрім того, про що я говорив вище, нелюдяно і вкрай несправедливо надавати такої великої ваги неістотній, дарованій нам долею перевазі, і порядки, запроваджені в оселях, де різниця між панами і челяддю відчувається найменш різко, здаються мені найкращими.
Дехто намагається підстьобнути і збудити свій розум, я — стримувати і заспокоювати його. Він помиляється лише тоді, коли збуджений.
Правиш нам про Еака рід,
Про бої біля стін Трої священної,
А хіоське в якій ціні,
Хто нагріє воду, чий прихистить нас дім,
Де б морозу Пелігнії
Ми позбулись — про те, друже, мовчиш чомусь.
Як відомо, доблесть спартанців потребувала приборкування і ніжного й солодкого звучання флейт, що вгамовували її під час битви, бо існувала небезпека, як би не перетворилась вона у нестяму і сказ — адже інші народи зазвичай використовують гучні і прикрі звуки та крики, які під'юджують і розпалюють до крайніх меж хоробрість вояків. Так і ми, як мені здається всупереч світовій думці, переважно потребуємо у нашій розумовій діяльності радше свинцю, ніж крил, радше холодності і незворушного супокою, ніж запалу і збудження. І найголовніше: вдавати з себе високовченого мужа, перебуваючи серед тих, хто не вражає вченістю, і повсякчас глаголити широкомовно — говорити на кінчику виделки — означає, по-моєму, вдавати з себе дурня. Треба пристосовуватися до щабля тих, з ким перебуваєш, й іноді прикидатися невігласом. Забудьте про виразність і тонкість: у повсякденній практиці досить толкового викладу думок. Якщо цього хочуть від вас, плазуйте по землі.
Ученим притаманно спотикатися об цей камінь. Вони люблять виставляти напоказ свою освіченість і всюди пхають свої книги. В останній час їхні писання так міцно вгніздилися в кімнатах та вухах наших дам, що як останні і не засвоїли їхнього змісту, то принаймні вдають, ніби вивчили його; про що б не зайшла мова, скільки б не був предмет її незмінним і буденним, вони користуються в розмовах і в своїх писаннях новими та вченими виразами,
Стресе, радість, гнів, тривога в їх речах —
Душі своєї тайни виливають. А далі що? А те,
Що навіть непритомніють учено!
і посилаються на Платона та святого Тому, розводячись про те, що міг би так само добре підтвердити перший зустрічний. Наука, яка не змогла проникнути до нас у душу, зосталася на кінчику язика. Якби вдячні дами захотіли повірити мені, їм було б цілком достатньо змусити нас оцінити їхні власні і вкладені в них самою природою багатства. Вони ховають свою красу під покривом чужої краси. Але ж це великий недомисел — гасити своє власне сяйво, аби випромінювати світло, запозичене зокола; вони поховали і втаїли під ворохами награного. Вони, як з пуделка. Стека, Листи. 115. Причина тут у тому, що вони недостатньо знають самих себе; у світі нема нічого прекраснішого за них; це вони оздоблюють собою мистецтва і рум'янять рум'яна. Чого їм треба, аби бути коханими і шанованими? Їм дано і вони знають більше, ніж необхідно для цього. Треба тільки трошки розворушити і оживити зачаєні у них здібності. Коли я бачу, як вони заглиблюються в риторику, юриспруденцію, логіку та інші марниці, такі нікчемні, безпорадні і непотрібні їм, у мене виникає побоювання, що чоловіки, що заохочують їх до занять нею, роблять це зумисне з наміром здобути владу над ними і на цій підставі тримати їх у своїй волі. Бо яке інше виправдання цьому міг би я підшукати? Досить з любих дам і того, що вони вміють без нашої допомоги надавати своїм очам принаду веселощів, ніжності й суворості, вкладати у свої відмови строгість, вагання і доброзичливість і розуміють без товмача палкі речі, звернені до них їхніми зітхальниками. Опанувавши цю науку, вони заправляють усім світом, і виходить, що учениці панують над своїми учителями з усією їхньою вченістю.
Якщо їм немило поступатися нам бодай у чомусь і цікавість штовхає їх до книжок, то найпідхожішу для себе розривку вони можуть знайти в поезії: то мистецтво лукаве і пустотливе, багатолике, балакуче, все в ньому тягнеться до насолоди, все показне, словом, воно таке саме, як вони. Наші дами добудуть багато корисного і з історії. У філософії, в тому розділі її, де розглядаються розмаїті сторони життя, вони знайдуть міркування, які навчать їх розумітися на наших прикметах і душевних нахилах, перешкоджати нашим зрадам, поскромляти зухвалість своїх бажань, оберігати свою свободу від зазіхань, подовжувати радість життя, гідно переносити зрадливість шанувальників, брутальність мужа і докучливий тягар років і зморшок і багатьох інших подібних речей.