Тим часом прикрість високого становища, яку я міг підмітити, бо недавно мені випала для цього нагода, полягає ось у чому. У стосунках між людьми нема, може, нічого захопливішого, ніж те змагання в честі й доблесті, в яке ми вступаємо одне з одним, вправляючи свої фізичні і духовні сили, і в якому ніколи по-справжньому не зможуть брати участі носії верховної влади. Сказати по щирості, мені часто здавалося, що при цьому саме від великої пошани до них ставляться з образливою погордою. Бо в дитинстві, скажімо, мені було завше найобразливіше, якщо змагуни зі мною в чомусь робили це впівсили, вважаючи мене за недостойного їхнього суперника; щось подібне відбувається з королями — ніхто не насмілюється вступити з ними у справжнє змагання. Якщо стає помітним, що своїй перемозі вони надають великої ваги, кожний старається їм піддатися і, щоб не уйняти їхню славу, завжди готовий поступитися своєю, докладаючи лише стільки зусиль, скільки треба на те, щоб зробити їм честь. Яку ж участь беруть вони у боротьбі, де все — за них? Це нагадує мені старосвітських паладинів, які на змагання і битви являлися наділені чарівною силою або озброєні ворожбитським мечем. Бріссон, що змагався у бігові з Олександром, піддався; Олександер вилаяв його за те, а слід було всипати йому нагаїв. Кареад казав, що діти царів лише верхової їзди навчаються по-справжньому, бо в будь-яких інших вправах їм усі поступаються, щоб вони могли бути першими, а кінь, не бувши придворним підлизою, скине з себе царенка так само справно, як сина якогось вантажника. Для того, щоб такій ніжній богині, як Венера, надати рис мужності і хоробрості, властивостей, які притаманні лише тим, хто наражається на небезпеку, Гомер мусив зобразити, як у битві за Трою вона дістала рану. Богів змушують відчувати гнів, страх, змушують їх рятуватися втечею, скаржитися, підпадати людським пасіям, щоб можна було наділити їх доблестю, яку породжують у нас всі ці недосконалості. Той, хто зазнає пригод і труднощів, не може також важити на честь і радість, що винагороджують за сміливий вчинок. Жалісна доля — мати ту владу, що всі перед вами схиляються. Висока доля надто далеко відкидає від вас інших людей, перешкоджає їх спілкуванню з вами, і ви опиняєтеся осторонь від усіх. Ця свобода і підла легкість підхиляти все перед собою противна всякому вдоволенню: це означає ковзати, а не ходити, дрімати, а не жити. Уявіть собі людину, наділену такою могутністю: вона б умалила її; адже вона б мала, як милості, просити у вас, щоб ви ставили їй перешкоди і чинили опір; вона бідна — і всією своєю істотою і благами життя.
Добрі якості земних владик мертві і страчені, адже про них можна судити лише з порівняння з чимось, а порівняння якраз і роблять неможливим. Справжнього схвалення вони майже зовсім не знають, бо їх весь час осипають одними і тими самими незмінними хвалами. Навіть маючи діло з найдурнішим зі своїх підданців, вони не мають змоги по-справжньому взяти гору над чимось. Той скаже: «Адже це мій володар» — і, на його думку, всім уже ясно, що він дав себе заломити. Верховна влада — якість, яка заглушає і поглинає всі інші, істотні і справжні якості: вони в ній розчиняються, і їм дано проявлятися лише в діях, з нею безпосередньо зв'язаних і в неї на службі—в справах царювання і правління. Така велика королівська гідність, що наділений нею тільки державець. Сяйво, що оточує його і йде зсередини, приховує від нас людину: зір наш нічого не розрізняє — наповнений і обтяжений цим надто яскравим світлом, він виявляється ніби відкинутим назад. Римський сенат присудив Тиберію першу нагороду за красномовство; він відмовився від неї, гадаючи, що, навіть як вона і заслужена, присудження не було зроблено за вільним волевиявленням і ніякої честі воно йому не принесе.
Поступаючись державцям у всьому, що стосується честі і слави, утверджують і зміцнюють також їхні вади і пороки не тільки простим схваленням, а й наслідуванням. Кожен із почту Олександрового намагався тримати, подібно до нього, голову схиленою набік. А підлабузники Діонисія в його присутності натикалися один на одного, штовхали і перекидали все, що попадало їм під ноги, аби показати, нібито вони так само короткозорі, як він. Іноді рекомендацією і засобом підійти під ласку служила кила. Я спостерігав, як люди з лестощів зображали глухоту, а Плутарх розповідає, що у властителя, що зненавидів дружину, двораки розлучалися зі своїми малжонками, хоча й любили їх. Ба більше, іноді в моду входили розпуста і всяка розбещеність, а також віроломство, кощунство, жорстокість, а також схизма, а також забобони, безвір'я, розніженість і ще гірші пороки, як такі маються. Можна навести приклад куди пагубніший, ніж той, що явили підлабузники Мітридата, які давали своєму владиці, всіляко різати і припалювати свої члени, я маю на увазі тих, хто дозволяє калічити собі душу. Орган куди шляхетніший і ніжніший.