Відчуття наші є для нас безпосередніми, первісними суддями, що сприймають всі навколишні речі за зовнішнім враженням. Нема чого дивуватися тому, що в усіх царинах суспільного життя спостерігається таке безперервне багатоманітне змішання всіляких церемоній і чисто зовнішніх форм поводження і що саме в них найповнішим і найдійовішим чином проявляється всякий громадський лад. Адже ми завжди маємо діло з людиною, а природа людська в основі своїй тілесна. Хай ті, хто за останні роки прагнули утвердити релігію споглядальну і безобрядну, не дивуються, що є люди, які вважають, що ця релігія розтанула б і розтеклася у них між пальцями, якби вона не трималася серед нас більше тому, що стала знаком, іменем і знаряддям громадського неладу і поділу на партії, ніж за своїми внутрішніми якостями. Те саме і в наших диспутах: важливий вигляд, шати і високе становище промовця часто змушують вірити словам порожнім і безглуздим. Нікому і на думку не спаде, що у людини, такої шанованої і поважаної, нема за душею нічого, окрім поваги юрби, і що людина, якій доручається стільки справ, такій зарозумілій і пихатій, не більш уміла, ніж якась інша, що низько кланяється їй і нічиєю довірою не обтяжена. Не тільки слова, а й міни таких людей беруться до уваги, з ними рахуються, і кожен старається витлумачити їх у найкращий і найдокладніший спосіб. Якщо вони знижуються до бесіди зі звичайними людьми і їм доводиться вислуховувати щось, окрім виразів поштивого схвалення, вони розчавлюють вас авторитетом свого особистого досвіду: вони, мовляв, чули, бачили, робили то-то і то-то. Ви просто роздавлені кількістю прикладів. Я охоче заперечив би їм, що, скажімо, цінність досвіду, винесеного лікарем, полягає зовсім не в удалій практиці, не в простому обліку чотирьох вилікуваних чумних і трьох подагриків, і що досвід його нічого не доказує, якщо він не зумів добути з нього ніякої загальної думки і не може переконати нас у тім, що став краще розуміти своє діло. Так, у концерті ми чуємо не лютню, спінет чи флейту, а співзвуччя цих інструментів, разом узятих, те, що створюється їхньою взаємодією. Якщо мандри, здійснені важливими особами, і високе становище пішли їм на користь, хай вони доведуть це нам розвитком своєї здатності судження. Недостатньо накопичити досвід, треба його зважити і обговорити, треба його переварити й обдумати, щоб добути з нього всілякі доводи і висновки. Ніколи не було стільки істориків, як у нашу добу. Слухати їх завше добре і корисно, бо в складі їхньої пам'яті ми знайдемо для себе багато прекрасних і потрібних суджень і повчань. У житті це, звісно, велика нам підмога. Але не до цього ми зараз змагаємо — ми хочемо переконатися, чи достойні похвали самі по собі ці оповідачі і літописці подій.
Мені ненависна всяка тиранія — і в речах, і у вчинках. Я завжди повстаю проти суєтності, проти того, щоб зовнішні враження туманили нам голову, а що незвичайна велич деяких людей завжди викликає у мене певні сумніви, я зазвичай переконуюся, що вони, власне, такі самі, як усі.
Рідко буває здоровий розсудок у наших магнатів.
Трапляється, що їх поважають і цінують навіть менше, ніж вони того насправді заслуговують, саме тому, що вони занадто багато до чого беруться і надто виставляють себе напоказ, не маючи для цього достатніх підстав. У людині, яка звалює на себе ношу, має бути більше сили й могуті, ніж її вантаж. У того, хто не використав своїх сил до краю, можна ще запідозрити будь-які можливості. Той же, хто упав під непосильним тягарем, усім показує, які кволі його плечі. Ось чому серед учених так часто ми бачимо розумово убогих людей, з яких вийшли б чудові ратаї, торговці, ремісники: такий рід діяльності цілком відповідав би їхнім природним силам. Наука — справа дуже нелегка, вона їх крушить. Механізм, яким вони є, і недостатньо могутній, і недостатньо тонкий, щоб обробляти і переробляти таку складну і шляхетну речовину. Наука придатна лише для сильних умів; а вони вельми рідкі. Кволі ж уми, за Сократовими словами, беручись за філософію, завдають лише шкоди її гідності. Зброя ця здається у благеньких піхвах і нікчемною, і навіть шкідливою. Ось як вони самі собі псують діло і викликають сміх.