І серед них бувають до того високі і виняткові, що я не можу як слід оцінити їх, бо вони для мене геть незбагненні.
Для людини, яка вважала весь світ за своє рідне місто, відзначені вище міркування були виявом слабкості. Правда, він зневажав мандри, і його нога ні разу не переступала меж Аттики. Як же розглядати те, що він пошкодував грошей своїх друзів, щоб врятувати собі життя, і відмовився вийти з чужою підмогою з темниці, аби не переступити законів, і при тому в той час, коли ці закони були так страшенно спотворені? Ці зразки для мене понад усе. Є й інші, які я вміщаю на другому місці, і їх я також можу відшукати в житті та діяннях цієї людини. Многі з цих рідкісних взірців перевищують мої можливості, і наслідувати їх я був би не в силах, але деякі з них перевищують і можливості моєї тями.
Окрім цих причин подорожі, як мені здається, — справа вельми корисна. Душа безперервно вправляється в спостереженні речей для неї нових і досі невідомих, і я не знаю — про що вже не раз казав — нічого повчальнішого для людського життя, як ненастанно показувати йому в їхній багатоликості стільки інших людських життів і наочно ознайомити його з безконечним розмаїттям форм нашої природи. При цьому тіло не залишається ледачим, але водночас і не напружується через силу, і це легке збудження робить на нього бадьору дію. Незважаючи на мої кольки, я не злажу з коня вісім-десять годин поспіль і все ж не відчуваю надмірної змори,
Понад сили і понад старості долю.
Ніяка пора року не буває мені обтяжлива: тільки палюча спека сонця в зеніті нестерпна для мене, бо парасолька, якими з часів старожитніх римлян користуються в Італії, більше мучить руку, ніж полегшує муки голови. Хотів би я знати, з допомогою яких хитрощів у таку давню пору, поки розкіш тільки почала зароджуватися, перси вміли за бажанням здіймати свіжий вітер і створювати тінь, про що розповідає Ксенофонт. Я люблю дош і багнюку, ніби качки. Зміна повітря і клімату на мені зовсім не відбивається: будь-яке небо для мене однаково добре. Мене тривожать лише ті зміни, що відбуваються всередині мене, та й вони у подорожах трапляються зі мною куди рідше.
Я важкий на підйом, але, вирядившись у путь, можу їхати, скільки заманеться. Дрібні справи втомлюють мене стільки ж, скільки великі, і нарихтуватися у нетривалу поїздку, щоб побувати у сусіди, завдає мені не менше мороки, ніж приготуватися до справжньої мандрівки. Я звик робити мої денні прогони на іспанський кшталт, одним махом: це тривалі прогони, що цілком виправдують себе; якщо вдень надто жарко, я проробляю їх уночі, від заходу і до сходу сонця. Запроваджений деким звичай зупинятися у дорозі, щоб погодувати коней і пообідати в спішці й суєті, нікуди не годиться, надто коли стоять короткі дні. Моїм коням це йде лише на користь. Мене ні разу не підвела жодна кобила, як тільки вона витримувала перший з подібних прогонів. Зате я напуваю своїх коней скрізь, де тільки змога, і стежу лише за тим, щоб між двома водопоями вони пройшли достатній відтинок шляху і випита ними вода вийшла сечею. Моя нелюбов вставати надто рано дає змогу моїм челядникам пообідати, не кваплячись, перед виїздом. Що ж до мене, то я з їдою не спішу: апетит приходить до мене під час трапези і ніяк не інакше; я дознаю голод лише за столом.
Дехто картає мене за те, що я все ще не гублю охоти до таких от вправ, хоча жонатий і вже в літах. Вони не мають рації. Адже найкраща пора для відлучок з дому тоді тільки й настає, коли домашні можуть обійтися і без вас, бо в домі запроваджено твердий лад, який ні в чому не буде порушено. Куди легковажніше їхати з дому, залишаючи його на менш надійні руки, які не стануть надто трудитися, щоб клопотатися про ваші справи.
Найкорисніша і найпочесніша наука для жінки — це наука, що має назву домоведення. Мені доводилося бачити жінок скупих і жадібних, однак хазяйновитих — дуже рідко. А проте цій прикметі годиться бути у нас основній, і її слід шукати в жінці раніше за інших, бачачи в ній єдине віно, і цей посаг може як зруйнувати, так і зберегти наші оселі. Хай і не силкуються мені заперечувати: у відповідності з тим, чому мене навчив досвід, я вимагаю від заміжньої жінки, окрім усіх інших чеснот, і хазяйновитості, а це теж чеснота. Я влаштовую їй випробування, залишаючи на її руки, поки я у відлучці, керування всією моєю власністю. З досадою спостерігаю я в багатьох будинках, як чоловік, похмурий і зморений купою справ, повертається близько півдня до себе, тоді як жінка ще зачісується і чепуриться на своїй половині. Поводитися так допустимо лише королеві, та й то не знаю, чи допустимо. Безглуздо і несправедливо, що лінивство наших дружин оплачується нашою працею і кривавицею і потом. І я ніколи не дозволю, щоб хто-небудь користувався моїми засобами з більшою свободою, ніж я сам, безпечніше і безконтрольніше. Якщо муж заклопотаний сутністю справи, то сама природа велить, щоб жінки взяли на себе його форму.