Небові не доводилося бачити іншої такої ж глибокої звади, як звада між Цезарем і Помпеєм; нічого схожого вона не побачить і в майбутньому. І все ж мені здається, що я виявляю в цих великих душах дивовижну терпимість одного до одного.
Це було суперництво в боротьбі за шану і за першість, що не привело їх, одначе, до лютої і сліпої ненависті, суперництво, що не вдавалося до підступності і лайки. Навіть у їхніх найрізкіших випадах я відкриваю сліди якоїсь взаємоповаги і якоїсь доброзичливості і висновую, що, якби це було для них досяжне, і той і той воліли б добитися свого, не прирікаючи на загибель суперника. А наскільки по-іншому діла стояли у Марія з Суллою; візьміть же і це в рахубу.
Не можна сліпо віддатися пристрастям і нестися стрімголов у погоню за вигодою. Подібно тому, як у дні моєї молодості я противився своєму любовному почуттю, коли бачив, як воно у мені розгорається, і докладав усіх зусиль, щоб зробити його для мене солодким і щоб воно не могло мене остаточно підкорити своїй владі і перетворити у свого покірного полоненика, так і тепер, у зовсім несхожих випадках, коли мої бажання стають надто наполегливими, я користуюся з цього самого ярмісу: якщо бачу, що вони просякають і охмеляються власним хмелем, я ухиляюся в бік, протилежний тому, куди вони мене надять; я уникаю доводити свою втіху до такої повноти, щоб вона мене здолала і мені була б несила розлучитися з нею, не зазнавши при цьому кривавих утрат.
Душі, що зі свого нерозуму бачать речі лише наполовину, добувають з того ту перевагу, що і прикрі речі сприймаються ними не так болісно, як усіма іншими; ця духовна мізерія, що нагадує мені певною мірою здоров'я, а таке здоров'я аж ніяк не зневажається філософією. І все ж нема ані найменшої підстави називати її мудрістю, що тим не менше ми часто робимо. І в давнину хтось таким чином насміявся з Діогена, який, побажавши випробувати власне терпіння, роздягнувся догола і в самий розпал зими узяв в обійми снігову бабу. Заставши Діогена за цим ділом, він звернувся до нього з питанням: «Тобі зараз дуже холодно?» — «Анітрохи», — відповів йому Діоген. «В такому разі, — вів далі його співрозмовник, — невже ти гадаєш, що робиш щось трудне і виняткове?» Для того, щоб виміряти душевний гарт, треба знати, яке воно, істинне страждання.