Але душам, які сприймають нещастя і нападки недолі у всій їхній глибині і жорстокості, які зважують і переживають їх згідно із справжньою їхньою вагою і щирим болем, — цим душам треба спрямовувати все своє уміння, здібності на те, щоб усунути причини всіх цих незгод і закрити для них всілякі шляхи. Як учинив цар Котис? Він щедро заплатив за доставлене йому чудове і розкішне начиння, а що начиння було напрочуд ламке, Котис мерщій розбив його на друзки, аби позбавити себе самого імовірного приводу для гніву на свою челядь. І я так само незмінно стараюся уникати неясності і заплутаності у моїх ділах і дбаю про те, щоб мої землі ніяким чином не примикали до посілості моїх родичів або тих, з ким мене єднає тісна дружба; адже таке сусідство звичайно приводить до сварок і взаємного невдоволення. Колись я любив азартні ігри — карти і кості; але вже давно я змусив себе від них відмовитися, і при цьому лише через те, що як би я не вдавав у разі програшу цілковиту байдужість, все ж мені не вдавалося позбутися занози, що дошкуляла мені зсередини. Людині честі, якій личить до глибини душі відчувати викриття в якій би то не було брехні і найнікчемнішу образу, яка не може допустити щодо себе дурних жартів, що підносять їй на потіху і винагороду програшу, — такій людині слід всіляко ухилятися від сумнівних справ і ніколи не лізти в галасливі суперечки. Від хмурих характерів і від сварливих людей я тікаю, як від чуми, і я не втручаюся в розмову, яку не можу вести безсторонню і холоднокровно, хіба що тільки мене зобов'язує до цього моє становище. Їм легше не починати, ніж зупинятися на півдорозі. Стека, Листи, 72. Отож найкраще підготувати себе заздалегідь, не дожидаючи, коли в цьому виникне потреба.
Мені добре відомо, що деякі мудреці обрали для себе інший шлях, що вони не страшилися втручатися в запальні суперечки на найрозмаїтіші теми. Ці люди впевнені у своїх силах, під прикриттям яких могли не боятися, що їхні противники завдадуть їм поразки; вони протиставляли нещастям нездоланність свого терпіння:
Він, наче скеля, що видалась в море безкрає далеко,
Шалу вітрів і хвилі підставлена, силу й погрози
Неба і моря сама лиш витримує і не ворухнеться.
Не женімось за цими зразками; нам їх все одно не наздогнати. Ці люди зі звагою і спокоєм могли дивитися на загибель своєї батьківщини, яка володіла всіма їхніми помислами і приковувала до себе всі їхні чуття. Для наших буденних душ це було б надмірним зусиллям, бо для цього потрібний не наш гарт. Катон зоставив нам у науку пам'ять про найблагородніше життя, яке тільки було прожите. Щодо нас, менших братів, то нам треба тікати від бурі, і то якнайдалі; нам треба брати в рахубу нашу чутливість, а не наше терпіння, і нам треба ухилятися від ударів, відбити які ми не в змозі. Зенон, бачачи, що до нього наближається Кремонід, юнак, якого він кохав, щоб сісти поряд з ним, підхопився на рівні. Присутній при цьому Клеант спитав у нього, з якої причини він це зробив. «Скільки я знаю, — відповів Зенон, — лікарі радять не торкатися пухлин і взагалі давати їм спокій». Сократ не говорив: «Будьте непохитні перед спокусами краси, боріться з нею, старайтеся противитися їй». Але він говорив: «Тікайте від неї, тікайте від очей її і зустрічей з нею, як від могутньої отрути, яка нападає на вас і вражає вас здалеку». А його вірний учень і послідовник, вигадуючи чи передаючи правду — по-моєму, радше передаючи правду, а не вигадуючи — про рідкісні досконалості Кіра Великого, розповідає, що він не вважав себе за достатньо сильного, щоб устояти перед спокусою божественної вроди славетної Пантеї, його полонянки, і доручив відвідувати її і дбати про неї іншій особі, не такій вільній у своїх діях, як він. Та й Святий Дух глаголить нам те саме: не введи нас у спокусу. Ми молимо не тільки про те, щоб він навіть не зазнавав подібного випробування, про те, щоб ми не дійшли до такого жалюгідного стану, коли нам тільки й залишалося б, як витерпіти натиск, умовляння і спокусу гріха; і ми молимо Господа, щоб совість наша була спокійна і повністю і назавше убезпечена від зіткнення зі злом. Ті, хто виправдує свою мстивість чи якусь іншу плюгаву пристрасть, часто правдиво передають стан речей, який він насправді є, а не яким він був. Вони говорять нам про це тоді, коли причини їхніх заблудів ними ушляхетнені і звеличені, але відійдемо трохи назад, повернімо ці причини до їхніх витоків, — і ми піймаємо цих людей на гарячому. Невже вони хочуть, щоб їхній переступ здавався меншим, бо зроблений ними давно, і щоб неправедно почате мало праведні наслідки?