Крім того, широкою популярністю він завдячував створенню першої китайської експериментальної комуни. Але на відміну від однотипних західних утопічних ініціатив «Назад до природи», його проект «Китайського села» розташовувався не в сільській глушині, а в самому центрі одного з найбільших мегаполісів. Члени комуни не мали приватної власності й грошей: усе необхідне для життя, включно з продуктами харчування, вони брали з побутових відходів навколишнього міста. На відміну від попередніх подібних експериментів, комуна не тільки вижила, а й стабільно збільшувалася в розмірах. На сьогодні тільки постійних членів налічувалося понад 3000 осіб, плюс незліченна кількість тих, хто приєднувався до комуни на якийсь час, щоб випробувати на собі такий спосіб життя.
Зважаючи на успіх цих двох проектів, будь-яка висловлена Пань Ханем думка з приводу соціальних проблем одразу ставала вагомою і викликала велику довіру в суспільстві. Було відоме його негативне ставлення до Науково-технічної революції, яку він порівнював з небезпечною хворобою людського суспільства. А бурхливий розвиток технологій вважав аналогією вибухової проліферації ракових клітин в організмі, що матиме такі самі наслідки: вичерпання поживних речовин, ушкодження органів і, як результат, смерть тіла господаря. Він виступав за заборону використання «грубих» технологій — викопного палива і ядерної енергетики, щоб надати поштовху використанню «помірних» технологій — сонячної енергетики і малих гідроелектростанцій. Пань Хань вважав, що в недалекому майбутньому відбудеться де урбанізація ме-гаполісів з подальшим рівномірним розподілом населення по самодостатніх селах і невеликих містечках. Живучи за принципом «помірних» технологій, ці утворення зможуть створити «нове агрокультурне суспільство».
— Він тут? — запитав Пань Хань, вказуючи на другий поверх вілли.
Шень Юйфей нічого не відповіла.
— Я хочу попередити вас і його: не змушуйте нас вживати заходів, — холодно сказав Пань Хань.
Шень Юйфей знову проігнорувала репліку на свою адресу, замість цього нахилилася до таксиста:
— Усе гаразд, — і жестом показала, що він може їхати. Після того, як таксист завів мотор і почав рух, Ван Мяо вже не чув ані слова з розмови Шень і Паня, але, озирнувшись назад, він побачив, що увійти до будинку вона йому так і не дозволила.
Коли Ван Мяо дістався додому, було вже далеко за північ. Вийшовши з таксі, він розплатився з водієм. Поруч із ним зупинився чорний «Фольксваген Сантана», водійське скло поповзло донизу, і великий клубок сигаретного диму негайно вирвався на свободу. Весь простір між кермом і сидінням займало важке тіло Да Ши.
— Ти ба! Професор Ван! Академік Ван! Де ви були ці два дні?
— Ви стежили за мною? Як я і передбачав!
— Зовсім ні! Не зрозумійте мене неправильно, я просто проїжджав повз — і раптом побачив вас. Вирішив ввічливо привітатися, але, мабуть, отримати від вас відповідь на привітання — марна трата часу, — на обличчі Да Ши з'явилася його фірмова шахраювата посмішка. — Ви, до речі, дістали якусь корисну інформацію, про яку я просив?
— Я вже казав, що не хочу мати з вами нічого спільного, ніяких справ! Будь ласка, припиніть за мною стежити!
— Та без проблем, — Да Ши завів автомобіль, — мені ж не платять за ці нічні розваги. Я краще подивлюся футбольний матч по телевізору.
Ван Мяо піднявся до квартири. Його дружина і дитина вже спали. Він чув, як дружина неспокійно переверталася в ліжку, щось бурмочучи крізь сон. Сьогоднішня дивна поведінка чоловіка вочевидь додала їй переживань і підстав для нічних кошмарів. Ван Мяо прийняв дві таблетки снодійного, ліг у ліжко і, після довгого очікування, нарешті заснув.
Його сновидіння були дуже хаотичні, але одна річ супроводжувала їх постійно: примарний зворотний відлік. Перед тим як заснути, Ван Мяо був упевнений, що цифри не дадуть йому спокою. Уві сні він спробував дістати ці кляті цифри: бив, кусав, розривав на шматки, але не зміг залишити жодної мітки на їхній поверхні. Вони і далі висіли рівно по центру поля зору. Це спричинило таке хвилювання, що він одразу прокинувся.
Розплющивши очі, Ван Мяо побачив на стелі пляму відблиску нічних міських вогнів, що проникали крізь запнуті фіранки. Але одна річ проникла зі сну в реальність: зворотний відлік. Цифри, як і раніше, розміщувалися рівно по центру і, хоч за розміром були невеликі, випромінювали яскраве біле світіння.