Мо-цзи викликав ігровий інтерфейс і злегка пришвидшив перебіг ігрового часу. Червоне Сонце піднялося над горизонтом, і лід на численних озерах на навколишній рівнині почав скресати. Ці озера були приховані від очей товстим шаром пилу і здавалися просто частиною рівнини, але тепер своєю дзеркальною гладдю нагадували широко розплющені очі самої Землі. З висоти піраміди Ван Мяо не міг розрізняти в деталях процес відродження, але дедалі більше людей збиралися на берегах озер, подібно до полчищ мурах, які прокидаються після зимової сплячки. Світ укотре відроджувався до життя.
— Хіба ви не збираєтеся приєднатися до цього свята життя? — запитав Мо-цзи вказуючи вниз, до підніжжя піраміди. — Насамперед жінка, що пробудилася до життя, вимагає любові і ласки. Більше немає ніяких причин вам тут затримуватися. Гра закінчена. Я — переможець.
— Як зразок інженерного мистецтва ваша модель Всесвіту справді незрівнянна, але щодо можливості її використання у функції базису для передбачень... Чи можу я скористатися вашим телескопом, щоб зробити певні астрономічні спостереження?
— Звичайно, якщо вам буде завгодно, — Мо-цзи запросив до великого телескопа.
Ван Мяо підійшов і, оглянувши його, одразу запитав:
— Як я можу його використовувати для спостереження за Сонцем?
Мо-цзи вийняв скалку чорного скла з дерев'яного футляра:
— За допомогою цього фільтра із закіптюженого скла, — вимовив він, вставляючи його перед окуляром телескопа.
Ван Мяо спрямував телескоп на Сонце, що поминуло вже половину шляху до точки зеніту. Уява Мо-цзи заслуговувала похвали: Сонце насправді видавалося дірою, що веде до безмежного моря вогню; невеликий отвір у величезний зовнішній світ.
Але, придивившись до Сонця уважніше, Ван Мяо побачив, що воно все таки відрізняється від звичного нам у реальному світі. Сонце тут містило чітко виражене ядро і було схоже на людське око — «зіниця» хоча й була невеликою за розмірами, але мала щільну структуру і випускала яскраве світіння. Шари, що оточували її, навпаки, мали димчасту, газоподібну будову. Той факт, що він міг бачити крізь зовнішні шари ядро неозброєним оком, доводив: ці прошарки були прозорі або напівпрозорі, і світіння, що виходило від них, радше було просто розсіяним світлом, яке випускало саме ядро.
Побачене у структурі Сонця знову змусило Ван Мяо глибоко задуматися. Він укотре переконався, що розробники гри навмисно сховали величезну кількість інформації і підказок за зовні простими зображеннями, щоб тільки гравці, які володіють спеціальними знаннями, змогли її знайти і розшифрувати. Що більше він розмірковував про природу Сонця на підставі отриманих даних, то більше йому здавалося, що він перебуває на правильному шляху до вирішення ключової загадки. Наразі через пришвидшення плину часу у грі рух Сонця пришвидшився, і воно вже хилилося до заходу. Ван Мяо встав, навів телескоп на Сонце і вже не випускав його із фокусу, поки воно повністю не сховалося за обрієм.
Настала ніч, і по всій долині спалахнули багаття, наче дзеркальне відображення небосхилу, засіяного міріадами зірок. Ван Мяо вийняв із телескопа фільтр із закіптюже-ного скла і далі спостерігав за зірками, мимохіть шукаючи поглядом летючі. Незабаром він побачив, що шукав. Зірок було дві. Він ледве встиг поспостерігати за однією з них, як розвиднилося. Він знову вставив фільтр і продовжив спостереження — тепер уже за Сонцем...
Так в астрономічних спостереженнях і радісному передчутті великого відкриття минуло понад десять днів. Навіть той факт, що ігровий час тепер плинув пришвидшено, допомагав йому у спостереженнях — рух небесних тіл ставав більш наочним.
На сімнадцятий день проголошеної епохи стабільності, через п'ять годин від передбачуваного світанку, Земля все ще була оповита нічною імлою. Натовпи людей стікалися до підніжжя піраміди, їхні незліченні факели мерехтіли на холодному вітрі.
— Сонце може більше і не зійти. Такий кінець чекав на Цивілізацію №137, — сказав Ван Мяо Мо-цзи, який стояв поруч і нещодавно був відзначений титулом «Укладача першого в історії вічного календаря».
Мо-цзи розгладив бороду і обдарував його поблажливою посмішкою впевненої у своїй правоті людини:
— Не хвилюйтеся. Сонце зійде найближчим часом. Я досконало вивчив принципи роботи механізму Всесвіту. Моє передбачення правильне.