Пань Хань обдарував усіх загадковою усмішкою:
— Так, це правда. Але ви тільки уявіть, що кожен із 30 мільйонів солдатів, які формують комп'ютер, у змозі піднімати й опускати чорні й білі прапорці більше сотні тисяч разів за секунду. І легка кавалерія цілком здатна переміщатися системною шиною в кілька разів швидше за швидкість звуку, або навіть іще швидше. Тоді результат буде дуже відрізнятися від вашого експерименту.
Ви запитували, який вигляд мають трисоляріани? Згідно з деякими даними, тіла трисоляріан, які формували комп'ютер, мали поверхню з повним відбиванням. Найімовірніше, це була мутація, яка надавала еволюційну перевагу виживання в умовах потужного сонячного випромінювання. Дзеркальна поверхня могла набувати будь-якої форми, і вони виробили спосіб спілкування між собою за допомогою фокусування світла власними тілами. Така світлова мова передавала інформацію практично миттєво, що стало основою створення біологічного комп'ютера. Звичайно, подібний комп'ютер мав усе ще низький коефіцієнт корисної дії, але вже давав змогу проводити обчислення, занадто складні для обчислень вручну. Так, комп'ютер у «Трисолярисі» спочатку з'явився як біологічний пристрій, і лише потім як механічний і електронний.
Пань Хань піднявся і почав походжати за спинами гравців:
— У «Трьох тілах» запозичено лише будову людського соціуму для симуляції розвитку. Це дає змогу гравцям хоч трохи відчувати себе у звичному середовищі. Реальний «Трисолярис» має мало спільного зі світом «Трьох тіл», але три Сонця існують насправді. Вони — рушійна сила світобудови «Трисоляриса».
— Розробка цієї гри, безумовно, коштувала шалених грошей і зусиль, — сказав віце-президент. — Але їхньою метою не є отримання прибутку.
— Метою створення «Трьох тіл» було лише одне: знайти і об'єднати однодумців. Таких, як ми, — сказав Пань Хань.
— І які ідеї нас об'єднують? — запитав Ван Мяо й одразу ж пошкодував про це. Запитання могло пролунати занадто різко і вороже.
Воно справді повисло в повітрі, і Пань Хань почав уважно вивчати кожного з присутніх. Потім він запитав майже ласкаво:
— А що б ви сказали, якби цивілізація «Трисоляриса» прийшла у наш світ?
— Я був би щасливий, — першим відповів репортер, перервавши тривалу мовчанку. — Я втратив віру в людство, спостерігаючи за тим, що відбувається останніми роками. Людське суспільство не здатне самостійно самовдосконалюватися, нам потрібно втручання зовнішньої направляючої сили.
— Я згодна! — вигукнула письменниця. Вона була дуже схвильована, немов нарешті знайшла можливість висловити нагромаджені почуття. — Рід людський — огидний. Я присвятила першу половину свого життя висіченню цього каліцтва скальпелем літератури. Але зараз мене вже нудить від такої прозекторської роботи. Я хочу, щоб трисоляріанська цивілізація принесла справжню красу у цей світ.
Пань Хань нічого не відповів. Але хвилюючий блиск знову спалахнув у його очах.
Старий філософ підняв свою люльку, яка вже встигла згаснути. Його обличчя набуло серйозного виразу:
— Подивімося трохи глибше у сутність питання. Яке ваше враження від ацтекської цивілізації?
— Темне і криваве. Втоплені в крові піраміди, освітлювані неясним полум'ям згарищ, видимі крізь похмурі хащі джунглів. Таке моє враження, — сказала письменниця.
Філософ кивнув:
— Дуже добре. Тоді уявіть собі, що іспанці не прийшли підкорювати ті землі. Який вплив на хід людської історії справить згадана цивілізація?
— Ви маєте рацію і не маєте рації одночасно, — сказав віце-президент софтверної компанії. — Іспанці, які під-корювали простори Північної і Південної Америки, самі були запеклими вбивцями і грабіжниками!
— Однак вони принаймні запобігли: розростанню імперії Ацтеків по всьому континенту й перетворенню Америки на темний і кривавий материк. Тієї цивілізації, яку ми знаємо зараз, не з'явилося б в Америці, і демократії ніякої не було б. Хоча не можна виключати й того, що і цивілізації, і демократії могло б зовсім не виникли. У цьому й полягає сутність проблеми: незалежно від того, який вигляд мають трисоляріани, їхнє прибуття не стане порятунком для невиліковно хворого людства.
— А ви не замислювалися над фактом, що ацтекська цивілізація була повністю знищена західними загарбниками? — сказав керівник енергетичної компанії. Він озирнувся навколо, немов бачив цих людей уперше. — Ваші міркування вкрай небезпечні.
— Ви правильно мислите! — вигукнув аспірант, піднімаючи палець. Старий філософ при цьому кивнув. — Я дотримуюся тієї самої позиції, але не міг сформулювати її коректно. Ваше зауваження дуже слушне!