— Слухайте, а ми можемо якось смикнути розмикач?
— Що? — Орр, як і передбачалося.
Кійока не вельми щаслива.
— У мене є хімія, що могла б це зробити, але…
— Ви не заберете в неї волосся, чорт забирай.
Я підвівся з ліжка й повернувся до велетня.
— А що як ця штука її вбиває? Ти волів би бачити її при волоссі й мертвою, чи не так?
— Стули свою всрану пе…
— Орре, він має рацію, — Ядвіга прослизнула між нами. — Якщо Сильва підхопила щось від коопа, а її власний антивірус не може з цим упоратися, то розмикач же й призначений для таких випадків, га?
Ласло енергійно закивав.
— Це може бути її єдиним шансом, брате.
— В неї таке вже було, — впирався Орр. — Та штука в Іямонському каньйоні минулого року. Вона вимкнулася на багато годин, гарячка гнала температуру, а тоді Сильва прокинулася така самісінька, як була.
Я помітив, як вони ззирнулися. Ні. Не така самісінька.
— Якщо я запущу розмикач, — повільно сказала Кійока, — то не зможу сказати, якої шкоди це завдасть. З чим би Сильва там не боролася, чільницький софт вона запустила на всю потужність. Звідси й лихоманка — їй слід було б розірвати зв’язок, але вона цього не робить.
— Еге ж. І на це є причина. — Орр зиркнув на нас. — Вона боєць, чорт забирай, і вона там і досі б’ється. Хотіла б вона розірвати сполучення, то зробила б це сама.
— Еге ж, і, можливо, те, з чим вона б’ється, не дає їй цього зробити. — Я знову повернувся до ліжка. — Кі, у неї ж є резервна копія, чи не так? Кортикальна пам’ять ніяк не пов’язана з чільницьким софтом?
— Так, вона захищена протоколом безпеки.
— І поки вона в такому стані, оновлення пам’яті заблоковано, чи не так?
— Гм, так, але…
— Тоді навіть якщо роз’єднання їй справді зашкодить, ми все одно матимемо її цілу в пам’яті. Який у вас налаштований цикл оновлення?
Ще один обмін поглядами. Кійока насупилася.
— Не знаю, має бути близьким до стандартного. Скажімо, що дві хвилини.
— Тоді…
— Ага, це тобі буде на руку, хіба ні, містере Передчутлива Срака. — Орр тицьнув пальця в мій бік. — Убити тіло, вирізати її життя своїм ножичком. Скільки тих клятих пам'ятей ти зараз носиш на собі? Що тобі з них? Що ти з ними всіма хочеш зробити?
— Це тут ні до чого, — м’яко сказав я. — Я тільки кажу, що коли Сильва після роз’єднання лишиться пошкодженою, ми зможемо врятувати її пам’ять до того, як вона оновиться, а тоді повернемося до бункера і…
Він хитнувся до мене.
— Ти говориш про те, щоб убити її, падло таке.
Ядвіга відштовхнула його.
— Він говорить про те, щоб її врятувати, Орре.
— А як щодо тієї копії, що зараз живе й дихає? Ти хочеш перерізати їй горло просто тому, що в неї пошкоджений мозок, і тому, що в нас є в запасі її краща версія? Так само, як ти зробив з усіма тим людьми, про яких не хочеш говорити?
Я побачив, як Ласло зиркнув на мене з новою підозрою. Я підняв руки на знак відступу.
— Гаразд, забудьте. Робіть як знаєте, я тут просто відробляю свій проїзд.
— Ми все одно не могли б цього зробити, Міку, — Кійока знову витирала Сильвине чоло. — Якби пошкодження були приховані, нам би знадобилося більше кількох хвилин, щоб їх помітити, а тоді було б запізно, і ушкодження записалися б у пам’ять.
Ви все одно могли б убити цей чохол, — не сказав я. — Мінімізувати витрати, перетяти їй горло зараз і вирізати пам’ять…
Я знову глянув на Сильву і подумки прикусив язика. Як і при погляді на Ядвіжин споріднений клонований чохол, я побачив щось на штиб дзеркала, миттєвий спалах себе самого, що дорікнув мені за такі думки.
Можливо, Орр таки має рацію.
— Одне напевне, — похмуро сказала Ядвіга. — Нам не можна залишатися тут у такому стані. Без Сильви в нас не більше шансів пережити Нечищене, ніж у купки зелені. Треба повертатися до Драви.
Знову тиша, в якій ця думка осідала в головах.
— Її можна переносити? — спитав я.
Кійока скривилася.
— Все одно доведеться. Яда правду каже, не можна ризикувати й лишатися тут. Треба тягти назад, щонайпізніше завтра вранці.
— Ага, можна використати якесь прикриття, що надійде сюди, — пробурмотів Ласло.
— Вони більш як за шістсот кілометрів позаду, хтозна, на що ми можемо нарватися. Ядо, по дорозі ми можемо надибати якихось друзів. Я розумію, що це ризиковано.