— Мене звуть Надя Макіта, — тихо каже вона.
І знову по моїх кістках пробігає струм. Від цього імені в мене шок, як тоді, коли вона вхопила мене за руку. В моїй голові здіймається причитання. Це неможливо це неможливо це…
Я обережно знімаю її з плеча, відсуваю назад, і цей рух випускає нову хвилю феромонів. Наші обличчя розділяють кілька сантиметрів.
— Мікі, — бурмочу я. — Передчутливий.
Її голова кидається вперед, ніби клює, і губи прикипають до моїх, затуляючи слова. Язик гарячково-розпечений, руки знову заходилися коло мого одягу, цього разу з рішучим наміром. Я вириваюся з куртки, розстібаю важкі парусинтові штани, і її рука занурюється в розстібнутий проміжок. Цілі тижні в Нечищеному майже без нагод для усамітненої мастурбації, тіло, що пролежало в кризі кілька століть, і я тільки й можу, що стримувати фонтан, коли її рука хапає руків’я мого прутня. Вона обводить його рукою і всміхається в поцілунку, відліплює від мене губи, легенько цокнувши зубами об зуби, і сміх торохтить їй десь глибоко в горлі. Вона випростується на колінах на спальному мішку, тримається однією рукою за моє плече, а інша залишається працювати між моїми ногами. Її пальці довгі й тонкі, й гарячі й липкі від поту, вони навчено обгортаються навколо мене й легенько ходять вгору і вниз. Я спускаю штани зі стегон і нахиляюся назад, щоб дати їй місце. Пучка її великого пальця треться об мою голівку вгору і вниз, як метроном. Я звільняю легені одним стогоном і вона миттєво зменшує темп майже до нуля. Вона притуляє вільну долоню до моїх грудей, штовхає мене на підлогу, а її захват на моєму стояку наростає так, що мало не чавить. Напружені м’язи живота піднімають мене над підлогою проти тиску, який вона чинить, і полегшують битку потребу кінчити.
— Хочеш бути в мені? — серйозно питає вона.
Я хитаю головою.
— Як хочеш, Сильво. Як хо…
Вона сильно смикає під самим коренем.
— Мене звуть не Сильва.
— Надю. Як хочеш.
Я хапаю долонею її фігурну сідницю, її довге пружне стегно, і притягую до себе. Вона забирає руку з моїх грудей, тягнеться вниз і розчахується, а тоді поволі опускається на мій прутень. Наші видихи зливаються від цього дотику. Я шукаю всередині бодай трохи посланського контролю, кладу долоні на її стегна й допомагаю їй підніматися й опускатися. Але це не може тривати довго. Вона тягнеться до моєї голови й притягує її до однієї налитої груді, втискає моє обличчя в тіло і направляє мене до соска. Я ссу його й хапаю іншу грудь рукою, а вона стає на коліна й привозить нас обох до кульмінації що затемнює мій зір і пробігає нашими тілами, як вибух.
Ми падаємо одне на одне в тьмяно освітленому булькобуді, слизькі від поту й тремтливі. Обігрівач забарвлює наші переплетені кінцівки й притиснуті одне до одного тіла червоною загравою, і в півтемряві чується тихенький звук жіночого плачу, або, може, то просто вітер надворі, що намагається увірватися всередину.
Мені не хочеться дивитися на її обличчя, щоб не дізнатися напевне.
У гущі мірного гудіння «Сходу Дайкоку» ми виповзли з технічного поверху в коридор і поляпали мокрими ногами до каюти S37. Як і було обіцяно, двері відчинилися від одного дотику. Всередині спалахнули лампи, раптово освітивши розкішне приміщення. Я підсвідомо наготувався побачити щось у дусі спартанської кімнатки на дві койки, в яких ми добиралися на «Зброї для Ґевари», але Оїші нам догодив. Каюта комфорт-класу була обладнана автоформою, яку можна було запрограмувати надуватися як двома одинарними, так і суцільним широким ліжком. На інтер’єрі виднілися сліди вжитку, але легкий запах антибактеріальних консервантів, що висів у повітрі, надавав усьому вигляду неторкнутості.
— Д-д-дуже мило, — процокотів я і замкнув двері. — Молодець, Оїші. Мені до вп-п-подоби.
Вигоди в каюті займали майже таку саму площу, як деякі інші одинарні каюти, і навіть мали обдувну сушилку в душовій кабінці. Ми стягнули й кинули на підлогу наш промоклий одяг, а тоді по черзі вимивали з себе холоднечу — спочатку під градом гарячої води, а тоді в турботливій бурі теплого повітря. Ми впоралися нескоро, робили це по черзі, але на обличчі Сильви не було й натяку на запрошення, коли вона заходила в кабінку, а я залишався в каюті й розтирав закляклу шкіру. В один момент, коли я дивився, як вона крутилася в душі, а вода струмувала по її грудях і животу, стікала між ноги й смикала крихітний пучок промоклого волосся на лобку, я відчув, що твердну. Я кинувся до куртки від свого костюма-невидимця і незграбно сів, прикриваючи ним свою ерекцію. Жінка в душі вловила мій рух і допитливо глянула на мене, але нічого не сказала. Для того не було жодної причини. Коли я востаннє бачив Надю Макіту, вона поринала в післякоїтальну дрімоту в булькобуді серед рівнин Нового Хоко. Тоненька, впевнена усмішка на губах, розслаблена рука на моєму стегні. Коли я нарешті звільнився, вона тільки перевернулася в спальному мішку й забурмотіла до себе.