Останні дні 1920 p. махновці провели у безперервних, виснажливих боях, практично не маючи змоги хоч трішки відірватись від переслідувачів. Дії останніх ставали дедалі загрозливішими, нищівнішими, а відтак новий рік не віщував оптимістичної перспективи прибічникам Н. Махна, коло яких продовжувало звужуватися.
Загалом на кінець 1920 р. повстанська боротьба підупадає, хоча вона виявлятиме себе ще й у наступні роки. Однак тенденція в силу багатьох причин (передусім репресивних заходів Радянської влади, червоноармійських операцій) була очевидною. Це не завжди враховується істориками, публіцистами, які на основі здебільшого мемуарних джерел, що далеко не завжди прямо кореспондуються з документами, фактами, абсолютизують спорадичні вияви повстанської боротьби, занадто героїзують вчинки окремих її представників (як правило, це робиться на основі їх же пізніших свідчень), передають у значно здеформованому вигляді загальну картину стану республіки, політичної атмосфери в ній тощо.
Незважаючи на чималі зусилля, спрямовані на ліквідацію Н. Махна і його спільників, «батьку» ще дуже довго (цілих 8 місяців 1921 р.) удавалося виходити «сухим з води». Загалом це низка справжніх детективних подій (втім, усе життя повстанського отамана було всуціль детективним). Зрештою, 28 серпня 1921 p. H. Махно з загоном (78 кіннотників) перейшов через Дністер державний кордон і опинився в Румунії. Почалися закордонні поневіряння. Частина колишніх вояків переходила кордон і здавалася радянським властям, які в квітні 1922 р. оголосили амністію всім учасникам громадянської війни. Але прощення не торкнулося семи найодіозніших воєнно-політичних особистостей. Серед них і ім'я селянського «батька» Нестора Махна.
Нестор Іванович, сильно зранений, весь час хворів. 6 липня 1934 р. він помер. Урну з прахом народного бунтаря замурували біля стіни Комунарів на кладовищі Пер-Лашез у скриньці № 6686.
Праці Н. І. Махна
Воспоминания. Кн. 1. Русская революция на Украине (От марта 1917 г. по апрель 1918 г.). – Париж, 1929.; Кн. 2. Под ударами контрреволюции (Апр. – июнь 1918 г.). – 1936.; Кн. 3. Украинская революция (июнь – дек. 1918). – 1937. (Репринтні відтворення – К., 1991, 1992)..
Воспоминания, материалы и документы. – К., 1991.
Література про Н. I. Махна
Аршинов П. А. История махновского движения. – Берлин, 1923.
Белаш В. Ф. Махновщина.//Летопись революции. – 1928. – №3.
Беспечный Т. А., Букреева Т. Т. Нестор Махно: правда и легенды. Лева Задов: человек из контрразведки. – Донецк, 1996.
Боровик М. А. Анархістський рух в Україні 1917—1921 pp. // Український історичний журнал. – 1999. – № 1.
В. Голованов. Нестор Махно. – М., 2008.
Верстюк В. Ф. Махновщина. Селянський повстанський рух в Україні (1918—1921). – К., 1991.
Волковинский В. Н. Махно и его крах. – М., 1991.
Волковинсъкий В. Н. Нестор Махно: Легенда і реальність. – К., 1994.
Канев С. Н. Октябрьская революция и крах анархизма. – М., 1974.
Канев С. Н. Революция и анархизм: из истории борьбы революционных демократов и большевиков против анархизма (1840—1917 гг.). —М., 1987.
Комин В. В. Махновщина в гражданской войне в России // Большевики и непролетарские партии в период Октябрьской революции и в годы гражданской войны. – М., 1974.
Комин В. В. Анархизм в России. – Калинин, 1969.
Комин В. В. Нестор Махно: мифы и реальность. – М., 1990.
Криворукое И. Н. На рубеже отторгнутой земли. – М., 1990.
Корноухое Е. М. Борьба партии большевиков против анархизма в России. – М., 1981.
Лебеденко А. М. История анархизма в Украине (конец XIX – начало XX вв.). – К., 1995.
Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921. Документы и материалы. – М., 2006.
Пронякин Д. Анархизм: Документы и материалы. – Т. 2. – 1917—1935. —М., 1999.
Пронякин Д. И. Анархизм: исторические претензии и уроки истории. – Л., 1990.
Равич-Черкасский. Анархисты. – Харьков, 1929.
Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. – Харьков, 2000.