Восени 1904 р. з харківської тюрми вийшов один із засновників і впливових діячів РУП – Дмитро Антонович. Реформи М. Порша були йому не до вподоби, а в закордонному партійному центрі вони викликали відкриту опозицію.
Члени закордонного партійного центру мали намір реформувати партію шляхом вилучення з її діяльності національного питання, наближення її ідеалів до платформи РСДРП. Вони вважали перший період діяльності РУП під керівництвом Д. Антоновича недостатньо соціал-демократичним, а новий курс М. Порша – націоналістичним, який може стати перешкодою для об'єднання з РСДРП. Для втілення своїх планів у життя закордонна група РУП запропонувала скликати партійний з'їзд. В грудні 1904 р. делегати з'їхались до Львова – місця перебування закордонної групи. Проте учасники з'їзду належали до різних течій і розходились у поглядах на ряд принципових практичних питань. Найбільші суперечності виявилися у питанні про самостійність України.
Провідником «самостійників» став М. Чацький, або ж Микола І (М. Порш. – В. С), який в цей час набув чималої популярності і впливу.
На з'їзді склалася напружена атмосфера, яка привела до суперечок про «законність та правильність» мандатів, а як наслідок – до зриву самого з'їзду О. Скоропис-Йолтуховський з цього приводу відзначав: «Сконсолідування більшості на з'їзді круг тов. Чацького (М. Порша. – В. С.) і позбавлення нас можливості не тільки дискусією, яка в таких випадках грає малу ролю, але й числом голосів протистати поняттю «самостійності» в програму партії, змусило тов. Лозенків і мене відмовитись від участі у з'їзді, а трохи згодом і зовсім виступити на якийсь час з партії. На нашу думку прийняття цього пункту в коріню підсікло б дальший розвиток РУП в соціал-демократичному напрямку, унеможливлювало який би то не було контакт не тільки з РСДРП, але, що тоді було для нас далеко важніше, з Бундом. Наслідком з'їзду вийшла з партії і друга група з тов. Баском (Меленевський. – В. С.) на чолі, яка заснувала “Спілку”».
В роботі з'їзду брали участь Володимир Винниченко і Симон Петлюра, які в сенсі необхідності розв'язання національного питання, розуміння тенденцій його загострення підтримали М. Порша, представляючи ще з кількома своїми однодумцями напрямок, що дістав назву «обласництва». РУП продовжила діяти в заданому М. Поршем напрямку самостійної організації українського пролетаріату.
В «Праці», органі РУП, з'явилось кілька статей з національного питання. Першим виступив Д. Антонович (С. Войнилович), що називав національне питання вигаданим і, відкидаючи самостійність України, вважав достатнім обласне самоврядування, в якому національна справа розв'язувалася би сама собою.
На ці публікації дав свою відповідь М. Порш у статті «З приводу неіснуючого питання». Він наполягав, що національна справа не може бути байдужою пролетаріату. «Національний гніт, котрий однаковим тягарем лягає на пролетаріат і буржуазію пригніченої нації, в основі своїй є спинення розвитку продуктивних сил нації, гальмування її культурного розвитку». Він доводив, що «нікчемні думки» Д. Антоновича про байдужість пролетаріату до національного питання розходяться з суттю соціал-демократичної науки, яка відстоює боротьбу пролетаріату з денаціоналізацією. «Пролетаріат мусить подумати над здобуттям собі таких [політичних] форм, котрі гарантували б йому відсутність національного гніту і широку класову свідомість». Поки що для України, на думку М. Порша, достатньою була автономія, котрій треба надати національно-територіального характеру. Пізніше, коли виявиться, що з огляду на конфлікт економічного характеру така автономія не годна розв'язати національне питання, пролетаріат мусить прийняти в свою програму постулат політичної самостійності.
Практично після цього розпочалась боротьба між «самостійництвом» М. Порша і «обласництвом» Д. Антоновича. Ця боротьба дорого коштувала партії, паралізуючи її діяльність. Д. Антонович перед з'їздом партії в грудні 1905 р. разом з кількома однодумцями вийшов з партії і надовго відійшов від політичної діяльності, а М. Порш взяв всю владу в свої руки, і на з'їзді остаточно відбулося ідеологічне, політичне й організаційне оформлення партії. Були прийняті програма та статут партії, а також ряд резолюцій програмового, тактичного й організаційного характеру, автором яких був М. Порш. Також було змінено назву РУП на УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія).