За редакцією М. Порша, С Петлюри, П. Понятенка в 1906 р. в Петербурзі почав виходити орган УСДРП «Вільна Україна». На сторінках цього журналу (вийшло чотири номери) друкувались статті М. Порша: «Національні організації пролетаріату», «Автономія України в світлі соціал-демократичної критики», «Робітнича партія і економічна боротьба пролетаріату», «Останній з'їзд Російської соціал-демократичної партії». В них висвітлювались найважливіші партійні питання організаційного та програмового характеру. Особливої уваги заслуговує стаття «Автономія України в світлі соціал-демократичної критики», яка містила в собі полеміку з П. Тучапським, ідеологом «Спілки», редактором її видань.
Крім редакційних справ, М. Порш займався в Петербурзі пропагандистською діяльністю серед студентства, і не без його впливу низка членів петербурзької української студентської громади в 1907 р. переїхала в Україну і стала активними членами УСДРП. Серед них Д. Донцов, І. Мазепа, М. Шадлун та інші.
Партія росла і міцніла, незважаючи на перешкоди як зовнішнього характеру (арешти, вороже ставлення російських соціал-демократів, конкуренція «Спілки»), так і внутрішнього (постійні хитання серед партійних працівників між організаційною самостійністю українського революційного руху і «єдиним фронтом при РСДРП»), керувала хліборобськими страйками і брала помітну участь у революційних подіях другої половини 1905 р.
Особливо помітно УСДРП почала зростати і внутрішньо консолідуватись після свого II з'їзду. М. Порш не був принциповим противником об'єднання з РСДРП. Він навіть вважав об'єднання в інтересах партії потрібним, але не в такій формі, як це зробила «Спілка» і як рекомендували представники «обласництва». Під час підготовки до IV з'їзду РСДРП Об'єднаний Центральний Комітет не вважав за потрібне запрошувати на з'їзд представників УСДРП. Мотивувалося це тим, що «всі дані показали, що організація ця несерйозна».
Все ж делегація Бунду підняла на з'їзді питання про запрошення представника УСДРП і передала в бюро відповідного листа ЦК УСДРП. Після обговорення з'їзд ухвалив рішення про участь представника УСДРП з правом дорадчого голосу. ЦК УСДРП делегував на з'їзд М. Порша. Він взяв участь в обговоренні питання про вибори до Державної думи, підтримуючи тактику їх бойкоту, домагався об'єднання з РСДРП. З'їзд відхилив його пропозицію про негайне обговорення умов об'єднання і доручив передати це питання в ЦК РСДРП. Умовою УСДРП було, щоб з'їзд визнав постулат національно-територіальної автономії України, а УСДРП – єдиною представницькою організацією українського пролетаріату. Як пізніше відзначав ЦК УСДРП, після IV з'їзду РСДРП запропонувала «повністю відмовитися від самостійності». Українські соціал-демократи на це не пішли.
Поступово УСДРП ставала головним чинником українізації серед широких мас інтелігенції, робітництва і селянства. Саме в її надрах зростали кадри політичних діячів, що надалі справлятимуть великий вплив на суспільне життя за часів революції і побудови української держави.
Згідно з доповіддю Центрального Комітету УСДРП на міжнародному соціалістичному конгресі у Штутгарті (1907 р.) УСДРП мала в першій половині 1907 р. 20 організацій в губерніях: Київській, Волинській, Подільській, Полтавській, Харківській, Чернігівській і в Кубанській області, якими було охоплено понад 3 тисячі членів (не рахуючи членів студентських та середньошкільних організацій).
Постійно перебуваючи під наглядом поліції, М. Порш усе ж продовжував займатись активною революційною діяльністю, йому щастило уникати арештів.
Після заборони видання «Вільної України» в Петербурзі в Києві почав видаватись новий орган УСДРП – газета «Боротьба», але її також заборонили після виходу 4-го номера. Партія залишилась без свого друкованого органу. Члени УСДРП використовували в своїх інтересах безпартійну «Громадську думку», секретарем якої з осені 1906 р. був С Петлюра, а також історичний місячник «Україна» («Киевская старина»), на сторінках якої М. Порш вмістив розвідки «Із статистики України», «Статистика землеволодіння і мобілізація земельної власності на Україні від 1877 р. до 1905 p.», що вийшли також окремими брошурами.
В Києві у березні 1907 р. відбувся III з'їзд УСДРП. Микола Порш, безперечно, був його центральною фігурою, референтом найважливіших питань порядку денного й автором постанов з'їзду. По закінченні з'їзду почав виходити легальний партійний орган, тижневик «Слово» під редакцією М. Порша, С Петлюри, В. Садовського, Я. Міхури.
Про цей період діяльності М. В. Порша документи жандармського управління свідчать: «В 1908 р. повернувся із-за кордону і розпочинає співробітництво в газеті «Слово», лівого напрямку. 1909 р. веде знайомство з Марією Сольською (Колмансон – дівоче), за словами якої, Порш відомий і діяльний комітетник соціал-демократів. На студентських зібраннях завжди виступає від партії соціал-демократів. В університеті був у фракції українських соціал-демократів і мав у ній великий вплив». Документи фіксували, що в 1910 р. «Порш М. В. був членом ЦК УСДРП і 30 січня виступав з доповіддю в Українському науковому товаристві». В Києві вважався одним з кращих теоретиків соціал-демократизму.