В 1911 p. M. Порш проходив по судовій справі газети «Слово». На сторінках цього видання вийшла низка статей М. Порша про автономію України, які пізніше були видані окремою книгою в партійному видавництві «Знання – то сила». В них викладені думки про національну ідею й українську національну справу. Перспектива її розв'язання вбачалася на шляхах запровадження широкої національно-територіальної автономії.
Микола Володимирович Порш був постійним співробітником журналу «Украинская жизнь», який виходив з 1912 р. в Москві. Серед численних його статей особливий інтерес становить праця «Капитализм и русская культура на Украине». Політичні, економічні та статистичні дослідження автора мали свій вплив на формування тогочасної національної свідомості. Його величезна наукова спадщина ще й досі предметно не досліджена і потребує вивчення.
З часом відбувається еволюція у поглядах Миколи Порша. Так, наприклад, якщо раніше він не допускав співробітництва соціал-демократів у буржуазній пресі і в загальнонаціональних просвітніх і економічних організаціях, то з 1913 р. сам починає регулярно друкуватися у щоденній газеті «Рада». Цікавиться кооперативним рухом, стає кооператором, обирається генеральним секретарем II Всеросійського кооперативного з'їзду в Києві. Займався виданням у Києві книги А. Жука «Про українську кооперацію в Галичині». Був членом товариства «Наша кооперація» в Києві, а також членом організаційного комітету по підготовці центрального об'єднання споживчої кооперації в Україні (Дніпросоюз).
Діяльність УСДРП повністю не припинялася ні під час війни, ні перед поваленням самодержавства. З вибухом революції в лютому 1917 р. УСДРП оперативно відновилася, до неї вступили в першу чергу старі члени РУП, навіть ті, що належали до «Спілки», а також, природно, нові члени.
Партія швидко набирає політичної ваги і зі створенням Української Центральної Ради займає провідне становище в Українській революції. М. Порш знову вийшов на ключові партійні позиції. Він також виконував обов'язки комісара громадських будинків м. Києва від Виконавчого комітету громадських організацій. Від УСДРП Миколу Порша обирають членом Центральної Ради, він взяв активну участь в її роботі, обирався членом Малої Ради, був делегатом Всеукраїнського робітничого з'їзду в липні 1917 p., членом його президії. Виступав референтом, а також від комісії по проведенню виборів членів Всеукраїнської Ради робітничих депутатів його обрали членом Ради, а також членом президії Ради.
В переломні жовтневі дні входив до складу «Крайового комітету для охорони революції на Україні». 12 листопада 1917 р. його призначили генеральним секретарем праці.
Микола Володимирович Порш був делегатом третього Військового з'їзду (жовтень 1917 р.). Слова, сказані ним в доповіді, з ентузіазмом були сприйняті всіма учасниками з'їзду: «Ми частина всієї української революційної демократії, мусимо йти в тіснім контакті з демократією, як з українською, так і з неукраїнською. Хай не завдає вам жалю, що часом неукраїнська демократія йде проти вас. Час засліплення пройде… Ви повинні перетворитись у справді революційне військо».
Поміркованість, бажання уникнути занадто різких кроків як у згаданому, так і в інших питаннях, характерні були для позиції і М. Порша, і взагалі всього керівництва УСДРП, та й тогочасної Центральної Ради. Микола Володимирович неодноразово, в тому числі і на військовому з'їзді, прагнув угамувати пристрасті, дуже обережно ставився до закликів негайного й інтенсивного творення національних збройних сил.
Надмірну обачливість виявляв він і в питанні про самовизначення України, про сутність її стосунків з сусідами, про характер державності. Тут загальний курс визначався неодмінністю федерації з колишніх регіонів Російської імперії.
Виступаючи на засіданні Центральної Ради 23 листопада 1917 р., Микола Порш зазначив: «Коли не буде сформовано центральної власті і не буде заведено ладу у цілій державі, то й Українська Республіка не зможе встояти в огні загального безладдя. Через те треба, не гаючи ні одного дня, організовувати федеральне правительство з представництвом у ньому від різних країв, які вже сформували свою власть». Мала Рада в такому дусі ухвалила пропозицію. Але діяльність у цьому напрямку результатів, як відомо, не мала. Точні розрахунки виявились неспроможними.