17 листопада 1917 р. Микола Порш як представник ЦК УСДРП мав розмову по прямому дроту з представником Ради Народних Комісарів Радянської Росії Й. Сталіним. В розмові брав участь і представник обласної організації РСДРП(б) С. Бакинський. Розмова була багатоаспектною, в тому числі торкалась національного питання, характеру влади в Україні. Микола Володимирович зазначив: «Наша партія, як і вся Центральна Рада, вважає, що центральна влада повинна бути створена всією організованою демократією держави і що центральний уряд повинен бути соціалістичним. У відношенні України, вищою крайовою владою є Центральна Рада, а формою правління на Україні – УНР, яка знаходиться у федеративних стосунках в загальноросійському організмі Росії».
Політичний устрій і взаємовідносини з центром Микола Порш трактував так: «Для встановлення конституції Української Республіки скликаються Українські Установчі Збори, крайній термін виборів в Установчі Збори призначений на 27 грудня, а початок роботи Установчих Зборів – 9 січня. Наша партія вважає, що в утворенні центрального органу демократії, на який повинен буде спиратись в своїй діяльності новий центральний уряд, повинні будуть приймати участь і обласні, республіканські уряди, на загальній платформі діяльності влади. Крім питання про мир, землю й інше в платформу повинно бути включено визнання утворених республік і їх урядів щодо центральної державної влади».
Захищаючи Центральну Раду від закидів на адресу її недемократичного складу, представник УСДРП заявив: «У складі Центральної Ради немає нецензових елементів, так як кадети з неї давно вийшли. До її складу входять, починаючи з трудовиків, усі соціалістичні партії краю. В її складі нараховується більше 200 селянських депутатів, обраних на з'їзді селянських представників від населення областей, більше 150 робітничих депутатів, більше 150 депутатів, обраних на останньому з'їзді депутатів від солдат, і біля 70 представників усіх соціалістичних партій краю».
Оскільки Й. Сталін у розмові підтримав ініціативу Обласного комітету Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів про скликання разом з Центральною Радою Всеукраїнського з'їзду Рад для обрання Всеукраїнського Радянського центру і передачі йому повноти влади, М. Порш висловив серйозні заперечення. Власне, це була не лише його особиста думка, а позиція керівництва українських партій і Центральної Ради. Через кілька днів вона зміниться. Українська Рада змушена буде під тиском обставин згодитись на скликання з'їзду практично на зазначених умовах. Та в момент розмови з представником ЦК РСДРП(б) і РНК Микола Володимирович вдався до такої аргументації: «Ми вважаємо, що Центральна Рада за своїм складом є Радою робітничих, селянських і солдатських депутатів, яка була обрана на з'їздах селян, робітників і військових, до речі, останній з'їзд, який представляв 4 млн солдат, закінчився лише 1 листопада цього року. Разом з тим, ми вважаємо, що призначення виборів до Установчих Українських Зборів робить зайвим цей з'їзд, який стане перешкодою в роботі Генерального Секретаріату і в справі швидкого проведення соціально-економічних реформ, намічених в Універсалі Центральної Ради, який видано 7 листопада. Ці взаємовідносини нервують всі демократичні українські і навіть неукраїнські організації і заважають спокійній роботі – в чеканні повторення в Києві – «московських подій». Щодо петроградського відділення Центральної Ради, то з ним у Ц. р. повний контакт».
Як генеральний секретар праці, Микола Порш, звісно, безпосередньо займався питаннями соціальної політики, економічних перетворень. І тут йому, як і його колегам, бракувало радикалізму, настирливості і навіть реалізму.
На засіданні восьмої сесії Центральної Ради 14 грудня 1917 р. при обговоренні проекту земельного закону генеральний секретар праці від імені фракції соціал-демократів запропонував: «Визнаючи потребу видання негайного, але тимчасового закону про перехід всіх земель через земельні комітети до рук трудового народу, визнаючи з тим, що основний закон в земельній справі має бути згідно з III Універсалом виданий Українською Установчою Радою, фракція українських соціал-демократів пропонує, взявши тимчасовий земельний законопроект за основу, передати його в парламентську комісію для негайного перероблення і внесення в Центральну Раду». Питання викликало жваву дискусію. Підтримали пропозицію М. Порша соціалісти-федералісти, самостійники, російські меншовики і бундівці. Після довгих дебатів була ухвалена резолюція українських есерів, а українські соціал-демократи згодилися не відкликати своїх членів з уряду на випадок неприйняття їхньої резолюції.