Коли дівчина кінчила, вій спитав:
— Отже, ви хочете, напевно, щоб звіт прийняв я?
— Проти цього я не протестую. Навіть рада буду, бо боюсь, що після моїх зауважень з приводу його ставлення до студентів, ваш асистент провалюватиме мене, скільки б я до нього не приходила.
— Добре, — посміхнувся професор. — Але сьогодні, на жаль, я ніяк не зможу перевірити ваші знання: надто багато справ усяких. А от, скажімо, завтра в оцей же час... І ще одна умова: раз ви складаєте мені, то повинні настільки гарно знати дисципліну, що не злякаєтесь і того питання, на яке відмовились одповісти Анатолю Петровичу.
Дівчина з неприємним дивуванням глянула на професора.
— Та я ж вам говорила, що за це в підручнику нічого не написано. Звідки ж я можу взнати?
Професор нічого не відповів; лише поволі знизав плечима й добродушно посміхнувся. Не розуміючи, чи серйозно він говорить із нею, чи просто жартує, засмучена його несподіваною відповіддю дівчина спробувала посміхнутися й собі. Але на цьому їй не пощастило: посмішка вийшла вимученою й нещирою. Кутки губ гірко знизились, як у дитини перед сльозами, а очі глянули на професора з таким сумом, що сум той раптом відбився йому в очах. А ще за мить брови йому напружено посунулись на чоло, очі поширшали й з якимсь невисловленим питанням впились їй у лице...
Всього лише хвилину тривала поміж них мовчанка, але якою довгою й химерною здалась вона дівчині! Професор закам'яніло сидів, не відриваючи від неї свого нерухомого погляду, а лице йому було таке, наче вона боляче його вдарила; воно стало блідим раптом укрилось рясним мереживом дрібних, але глибоких зморшок. Лише тепер дівчина помітила, який він уже старий… Але нічого не розуміючн в його поведінці, теж нерухомо сиділа, і тільки очі Їй розгублено бігали по вдягненій у білий халат кремезній постаті. Потім розгубленість змінилась переляком: а що як професор просто непритомний? Нервово схопилась була з стільця, але він зупинив її беззвучним ворушінням застиглих губ... Нарешті підвів руки до лиця (дівчина помітила, що вони дрібно тремтіли), стис щосили їми скроні й випростався.
А коли він, кінець-кінцем, порушив цю незрозумілу мовчанку вона раптом одчула, що це говорить із нею не професор, не уславлений учений, а звичайна людина, котра довго таїла в собі щось і тепер хоче саме про це розказати. Стільки було йому в голосі несподіваної теплоти, хоч він тільки відповідав на останнє її зауваження.
— Люба товаришко, — говорив він, — підручники існують зовсім не для того, щоб розжовувати знання та в рот вам їж запихати, а для того, щоб правильно організувати ваше мислення щодо даної наукової дисципліни. Насамперед він дає вам змогу опанувати не суть дисципліни, а методи, що за їх допомогою та суть викривається... Якщо ви опанували ті методи, так вам ніяке питання не страшне: приклавши їх до нього, ви враз його розв'яжете. А щоб їх опанувати, треба не зубрити, як це роблять звичайно студенти, а й трохи думати про те, що вичитуєш з підручника... Отже, коли ви просто визубрили мою дисципліну, так вам варт посидіти сьогодні над підручником й привести в єдину систему уже вивчений матеріал. Це для того, щоб ви мали не розпорошені знання з фізіологічної хемії, а всеохоплююче уявлення про цю науку.
Від того, що говорив він з нею так, дівчина настільки посмілішала, що навіть заперечила:
— Ну, професоре, цього я до завтра ніяк не встигну зробити. Тут принаймні тиждень треба витратити,
— Так ви за тиждень і прийдете до мене.
— Це легко сказати. А коли оця фізіологічна хемія вже місяць як мені на шиї висить... Я ніколи не думала, що ви вимагаєте від студентів такого ставлення до вашої дисципліни.
— Чому саме до моєї? До всякої науки так треба ставитися!.. Але не плутайте, будь ласка, категорій: досконало знати науку й мати про неї уявлення, Я — фахівець — повинен знати, від вас же цього ніхто не вимагає.
— Але ви забуваєте, що ми, студенти, готуємось всього лише на лікарів, практичних працівників. І ні тепер, ні по закінченні інституту ми не матимемо часу, щоб кохатися в чистій науці... Не думаю, щоб така абстрактна наука, як хоч би і фізіологічна хемія, стала (…)* майбутньої лікарської практики,