<p style="text-align: justify;">
Важко виділити з них когось одного, вони такі різні, так потребують турботи, тепла, любові і розуміння...</p>
<p style="text-align: justify;">
Чоловік, який втратив ноги, сидячи у візку, розповідає про Чорнобильську катастрофу, яку не просто пам'ятає, а пройшов особисто. Тоді він був далекобійником. Возив матеріали, якими засипали реактори… Поруч з ним чоловік із задоволенням виробляє зі шкіри різноманітні прикраси, говіркий і добродушний... Робить, як вміє та не перестає цінувати життя. А ось 94-річна старенька, яка пам'ятає не тільки закінчення, а й початок Другої світової. Правда, розповідає про це вона вже досить плутано, оскільки погано чує і часто втрачає нитку бесіди...</p>
<p style="text-align: justify;">
Не одними лише спогадами живуть у притулку. Трішки дивно, але тут і нове життя будують. Яскравий тому приклад – одне подружжя. Вони одружились саме в притулку ще у 2011 році. На той час Людмилі було 53 роки, а Юрію, інваліду з дитинства, – 49. Він вже прожив близько семи років тут, а вона щойно прибула – три місяці як, розчарована в житті, сумна. З посмішкою наречений розповідає, що тому не одружився все життя, що чекав свою Людмилу. Позбавлена зору, Людмила в свою чергу бачила серцем доброту Юрія. Так і створилася нова ланка суспільства, вкотре довівши, що вік коханню не завада. Співробітники міського палацу одружень вручили подружжю свідоцтво про шлюб, а директор притулку виділив їм окрему кімнату.</p>
<p style="text-align: justify;">
Поки ми тут, кілька разів дзвонять, дізнаються, просяться, але місць на всіх не вистачає. «От якби розширити територію, – задумливо говорить Володимир Якович.– Міська влада давно намагається домовитись із людьми в сусідніх будинках про надання їм рівного житла ... А у нас би цілий величезний комплекс вийшов. І більшій кількості людей ми змогли б допомогти...».</p>
<p style="text-align: justify;">
Сюди нерідко приїздять волонтери, та й самі співробітники намагаються приносити в цей великий будинок самотніх мешканців тільки радість і світлі емоції. Адже кожен знає, як часто буває непросто бути добрим, розуміти і співпереживати людям, роздратованим своєю самотністю, хворобами, втомою віку.</p>
<p style="text-align: justify;">
Всі вони чітко дотримуються розпорядку дня, складеного для максимальної підтримки сил і збереження здоров'я. Відразу після підйому о 7.30 і ранкового туалету, всю компанію чекає легка фізкультура, ситний сніданок, лікувально-оздоровчий труд. Після обіду є години відпочинку, а полуденок приносить просто вільний час, коли кожен займається тим, що до душі. Одні плекають квіти в саду, інші читають книги, малюють або просто спілкуються один з одним. Адже за життя багато накопичилося того, що хотілося б обговорити з однодумцем... Після вечері підопічні притулку в кімнаті відпочинку дружно дивляться вечірні передачі, а вже о десятій вечора світло у вікнах гасне, приносячи сон і заспокоєння, з тим, щоб завтра почався новий день, нові плани і звершення ...</p>
<p style="text-align: justify;">
«Важливо не на словах, а на ділі оточити щоденною увагою ветеранів війни та праці, інвалідів, – аналізує роботу притулку директор Володимир Власов. – Потрібно допомогти піклуванням та створенням умов, які полегшать життя обездолених, а також забезпечити відчуття захищеності та повноти життя…».</p>
<p style="text-align: justify;">
І все б добре, якби не одне «але»… А де ж ми з вами? Чому не ми піклуємось про рідних, а перекладаємо на чужі плечі турботу про них? Невже в нас не вистачає любові на всіх близьких, а лише на деяких, які особливо до душі?..</p>
<p style="text-align: justify;">
До речі, китайці вже ввели закон, що зобов'язує підтримувати зв'язок з літніми батьками під страхом постати перед судом. Автори законопроекту стверджують, що головною його метою було привернути увагу до проблеми догляду за пенсіонерами: «Це робиться головним чином для самих літніх людей – щоб вони розуміли, що мають право вимагати уваги до себе». Незважаючи на те, що повагу до батьків закладено в основах китайської культури, три десятиліття ринкових реформ призвели до того, що традиція «великої родини» почала згасати. А от 36-річна викладачка університету Чжан Юе вважає цей закон нерозумним, оскільки його практично неможливо виконати тим, хто з різних причин змушений жити далеко від рідного дому: «Для молодих людей, які працюють за кордоном або просто в іншому кінці країни занадто складно і дорого часто відвідувати батьків. До того ж, якщо молода людина не хоче цього робити, я сумніваюся, що закон зможе його змусити».</p>
<p style="text-align: justify;">
Звісно, потрібно жити самим. Звісно, потрібно заробляти гроші аби допомогти тим літнім батькам і поставити на ноги своїх дітей. Звісно, життя диктує умови виживання, в якому гроші чи не найголовніше. Але, можливо, не треба чекати, коли й у нас схвалять подібний закон, а просто пригадати безсонні ночі, прання підгузників замість разових памперсів, терплячу трьохсоту відповідь на одне і те ж «Чому ...?», та переглянути своє ставлення до найріднішої в світі людини? Вони ж витрачали на нас час, вони ж любили нас різними (хворими та здоровими, сильними та слабкими, сумними та радісними, різкими до них і ніжними, невдахами та щасливчиками). Адже завтра може не настати. Тож, може варто цінувати сьогодні, а все інше відкласти на «коли-небудь…, якось іншим разом…, добре, але пізніше…»?</p>
<p>
(газета «Щотижня», 2014 рік)</p>
<p style="text-align: justify;">
Еще один отдельный цикл материалов поможет нам раскрыть суть работы службы по делам детей, отдела государственной регистрации актов гражданского состояния, специалистов областного дома ребенка. И станет полезным для тех, кто задумывается об опекунстве или усыновлении. Материалы были опубликованы в газете «Вестник Прибужья».</p>
<p style="text-align: justify;">
Профессия – родитель. Работа 24 часа в сутки, 7 дней в неделю, без отпуска и отгулов. Стоит задуматься перед столь ответственным выбором, хватит ли сил, терпения и любви для крошечного чуда…</p>
<p>
</p>
<p style="text-align:center;">
ДЕТИ – ЦВЕТЫ ЖИЗНИ</p>
<p style="text-align: justify;">
Городской отдел государственной регистрации актов гражданского состояния подсчитал в январе, сколько же малышей появились на свет в 2013 году…</p>