Інтернунцій — (лат. internuntius — посередник, вісник) — глава дипломатичного представництва Ватикану, який акредитувався при главах держав. За старшинством належав до другого класу дипломатичних представників, що відповідає класу посланника.
Кадія — суддя в Османській імперії.
Караґьоз (від якого утворено прізвисько персонажа Караджоза) — середньовічний турецький театр тіней, а також його головний герой, уособлення народного гумору та метикуватості.
Караманія (Караман) — еялет або пашалик, адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1483–1864 роках. Утворився в межах бейліка Караманлу, у 1864 році перетворений на вілайєт Конья.
Левантійці — термін, що застосовувався до католицького населенню середньовічних держав Близького Сходу (держави хрестоносців, Латинська імперія, володіння Венеціанської республіки, пізня Візантія, пізніше — Османська імперія). В наші дні термін іноді використовується для позначення їх нащадків, які проживають в Туреччині і Леванті (Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Йорданія).
Окка — османська міра ваги (відповідає 1,2828 кг)
Паша — правитель; високий титул у політичній системі Османської імперії. Приблизно відповідав посаді губернатора чи генерала (адмірала). Спочатку титул використовувався виключно для воєначальників, але згодом девальвувався і міг застосовуватися по відношенню до будь-якої високопосадової офіційної особи або взагалі особі сторонній, удостоєній подібної честі.
Сефарди — етнографічна група єврейського народу, що сформувалася на Піренейському півострові і розмовляла мовою ладіно (близькою до іспанської).
Фра — скорочення від слова frater (брат), що приєднується до імені католицького ченця, зокрема звертання до монахів-францисканців.
Зміст
I … 10
II … 37
III … 49
IV … 61
V … 70
VI … 81
VII … 89
VIII … 97
Післямова перекладача … 113
Словничок незрозумілих слів … 133
Інформація видавця
Літературно-художнє видання
Іво Андрич
ПРОКЛЯТИЙ ДВІР
З сербської переклав Андрій Любка
Коректорка Руслана Маринич
Обкладинка Анни Стьопіної
Макет Альони Олійник
Підписано до друку 22.09.2020. Формат 84х108 1/32
Умов.-друк. арк. 9,99. Обл.-вид. арк. 10,11.
Видавництво «Книги — ХХІ»
Адреса для листування:
а/с 274, м. Чернівці, 58032, Україна
тел.: +380 (372) 586021, моб. +380 (98) 7150181
booksxxi@gmail.com
books-xxi.com.ua
Свідоцтво про державну реєстрацію
ДК № 5259 від 16.12.2016 р.
Іво Андрич (1897-1975) — найвідоміший сербський письменник, єдиний Нобелівський лауреат з літератури з теренів колишньої Юґославії. Народився в боснійському місті Травник, виростав у Вишеґраді й Сараєві, де став активним учасником радикальної організації «Молода Боснія», один із членів якої убив австрійського престолонаслідника Франца Фердинанда і цим розпочав Першу світову війну. У період міх двома світовими війнами Іво Андрич працював юґославським дипломатом у Румунії, Ватикані, Франції, Іспанії і Третьому Райху. Світову славу здобув завдяки романам •Міст на Драмі», «Травницька хроніка» і «Проклятий двір». Написав дно десятки книжок, його тексти перекладено на всі головні мови світу. Помер і похований у Белграді.
Справжнім дивом є не тільки тематичне багатство цього невеличкого роману — найбільше вражає його архітектоніка, структура розповідних кіл, що накладаються одне на одне. Ми слухаємо історію молодого ченця про його покійного наставника, а вже за мить опиняємося в історії монаха, який потрапив у стамбульську тюрму, щоб за кілька сторінок пірнути у вулички Смирни й зустріти дивакуватого юнака, який закохався в грекиню, а за наступним поворотом фабули пірнути на кілька століть углиб історії й дізнатися про сутичку братів Джема і Баязида. Композиційна довершеність цих оповідей немов затягує нас у вир, і десь посеред книжки ми вже й не розуміємо, про що насправді цей роман і хто в ньому є головним героєм, — це відчуття літературного запаморочення в голові, мов під час танцю дервіша, який поринає в транс.