Зважте і те, як люди реагують на вашу прокрастинацію. Чи не дратують їх ваші спізнення? Чи не розчаровують ваші вибачення? Чи не зляться вони, що ви пообіцяли щось і не виконали? Може, вони вже облишили спроби якось вплинути на вас і дозволяють вам жити так, як вмієте? Поки ви не усвідомлюєте цього, ви можете використовувати прокрастинацію, аби підкреслити власну незалежність. Може, ви боретеся більше, ніж ви думаєте, а прокрастинація — ваш спосіб вибороти контроль.
Погляньмо на кілька типових тем, що виникають, коли люди й справді ведуть боротьбу за допомогою прокрастинації.
Правила існують, щоб їх порушувати. Безсумнівно, бувають моменти, коли дотримуватися правил надто марудно і вам хочеться втекти. В одних людей кількість таких ситуацій в житті можна перелічити на пальцях, а іншим здається, що їх повсякчас оточують правила, проти яких їх тягне бунтувати. Та незалежно від того, йдете ви проти правил час від часу чи завжди, вас, мабуть, обмежують вказівки, що видаються надто тісними для вашого усвідомлення самих себе.
Один фахівець зі зв’язків із громадськістю пригадував, що відбувалося з ним у старших класах і на перших курсах коледжу: «Коли нам давали завдання, необмежене умовами, наприклад написати твір на довільну тему, в мене не виникало жодних проблем. Та коли вчитель казав нам, про що писати, мені здавалося, що мені ніде висловити себе чи проявити свою творчість. Врешті я просив здати пізніше, а тоді все одно писав не те, що було вказано у завданні. Від цього в мене виникало відчуття — наче я не просто ще одна вівця з отари, хоча мені врешті-решт і занижували оцінку через те, що я не виконував інструкцій».
Правила існують у формі обмежень або очікувань, які діють на нас ззовні, — година, о котрій ми повинні щоранку бути на роботі, закон, що забороняє нам їхати швидше, ніж встановлено правилами дорожнього руху, умови повернення товарів до магазину. Якщо вам здається, що дотримання правил знижує вашу цінність чи робить вас таким, як усі, у вас може виникнути відчуття, що ви мусите їх порушити. Як сказав один прокрастинатор, «правила смертних мене не стосуються».
Правила також можуть виникати з принципів, які ви перейняли від людей, що мають для вас значення. Ці «поняття, за якими треба жити» іноді переживають часи, в яких вони виникли, та втрачають свій корисний зміст, але незмінно залишаються аренами, де веде свої бої прокрастинація. Адрієнн розповідає, як бунтує вона: «Коли я усвідомлюю, що повинна сісти і написати листи подяки або прибрати на кухні, у мене одразу ж виникає небажання робити це. Я не хочу витратити все життя на роботу по дому. Мама завжди примушувала мене писати листи подяки одразу після розпаковування подарунка, а кожного суботнього ранку я витрачала кілька годин на прибирання дому, тоді як мої друзі грали у футбол. Ці дві справи я незмінно відкладаю на потім, і коли я роблю це, відчуваю себе дивовижно, наче я тепер можу дихати свіжим повітрям». Навіть попри те, що зараз Адрієнн живе за дві тисячі миль від матері, ці правила тиснуть на неї так, ніби вона досі підліток, що живе з батьками. Прокрастинація збільшує її відчуття свободи та запевняє її, що вона не бранка цих заборон.
Правила, які ви порушуєте, можуть бути і вашими власними. Може, ви вирішили дотримуватися дієти і щодня з’їдати 1200 калорій протягом двох тижнів, але ви відкладаєте похід у магазин за продуктами, яких потребуєте. А якщо ви спроможетеся поповнити свої кухонні запаси овочами та майонезом низької жирності, то і не думаєте їх їсти. Ви можете тишком-нишком з’їсти цукерки (ніби ви самі цього не бачите), тож у вас немає відчуття такого обмеження. Навіть попри те, що ви самі вирішили сісти на дієту, ви сприймаєте це наче чиюсь заборону, з якою слід боротись, аби лишатися вільним. Коли проект, який ви маєте намір здійснити для власного ж добра, втрачає зв’язок із вашим внутрішнім бажанням, коли «хочу» стає «мушу», здається, що воно існує десь поза вами, і ви забуваєте, що подали цю ідею самі!
Владу аутсайдерам! Боротьба за допомогою прокрастинації також виникає в ситуаціях, коли існує формальна ієрархія повноважень — і ви не стоїте на її вершині. Вже сам той факт, що хтось має владу над вами, може викликати у вас відчуття власної мізерності та безпорадності. Ця реакція часто виникає у високоавторитарному корпоративному, навчальному чи родинному середовищі, де підлеглі чи молодші прагнуть посилити відчуття власного впливу і створюють затримки із виконанням завдань, доручених їм старшими за посадою чи за віком.