Звісно, інколи Воллі почувався самотньо і йому хотілося мати роботу, яка справді подобалася би йому, але думка про те, що тоді йому доведеться «тренувати» нових людей, аби вони зберігали дистанцію, була йому настільки неприємна, що Воллі залишався на знайомій, хоч і самотній, території. Такою самою була його реакція на думку про те, аби запросити когось додому. «Якщо я запрошу когось випити пива, — каже Воллі, — він затримається допізна. Я не зможу дочекатися, коли він піде». Через те, що Воллі не може заявити про власні межі, він починає сердитися, коли інша людина необачно порушить його негласні кордони.
Якщо моє буде твоїм — що лишиться мені? Якби ви припинили прокрастинувати і насправді щось завершили, то з приємністю зарахували би цей успіх до своїх заслуг. Але так буває не завжди. Чимало прокрастинаторів очікують, що кульмінацією їхньої тяжкої праці й докладених зусиль стане те, що хтось цей успіх присвоїть. Кожен із нас, мабуть, знає таких плагіаторів. Ви могли чути, як на вечірці хтось розповідає ваш жарт так, наче він їхній власний. Ви могли працювати з керівником, який у розмовах з начальством видавав думки підлеглих за свої. Деякі люди так болісно і з розчаруванням переживають те, що хтось може присвоїти їхні заслуги, що радше прокрастинуватимуть, аніж дадуть комусь шанс украсти в них щось, що належить їм по праву. Через те, що їхнє відчуття власного «я» безпосередньо прив’язане до їхніх досягнень, коли їх позбавляють заслуг, їм здається, що їх позбавляють власної ідентичності.
Прокрастинацію можна використовувати як захист від того, що хтось присвоїть твої інтереси. Анна не могла обрати професію і розповідала, як почала сумніватися в тому, чи варто розкривати, навіть самій собі, те, що їй насправді було цікаво. Вона пригадувала, як одного разу оголосила своїй сім’ї, що хоче вчитися грі на фортепіано. І в її графіку раптом опинилися не лише уроки гри на фортепіано, а й заняття з нотної грамоти та композиції. Її завалювали книгами по музиці, компакт-дисками з класикою і плакатами з відомими піаністами. «Усе, чого я хотіла, — це навчитися грати на фортепіано, як мої друзі, а мене затягнуло в музичний вихор, який був мені цілком чужий. Моя ідея заполонила думки моєї матері, тож вона влізла в неї і захопила над нею владу. Це був мені урок: коли я чогось хочу, краще тримати язик за зубами».
Як і Анна, деякі прокрастинатори, на жаль, починають так ретельно захищати власні інтереси й досягнення, що забувають, чого хочуть самі. Якщо ви боїтеся, що повідомите про свої інтереси цьому зрадливому світу, і їх одразу ж присвоять, то можете прожити життя, далеке від ваших справжніх бажань.
Повторення давніх помилок. Деякі люди відкладають на потім початок нових стосунків, бо вирішили не ризикувати і не повторювати негативний досвід з минулого. Якщо вам колись доводилося безпорадно стояти і слухати, як ваші батьки критикують, відкидають, ігнорують чи ображають одне одного, ви могли дійти висновку, що бути з кимось — це наражатися на неприємності. Може, у вас були власні болісні стосунки, що лякали вас. Тож ви затягуєте із запрошенням на побачення, відкладаєте усунення недоліків у вашій зовнішності, уникаєте знайомств із новими людьми та цураєтеся діяльності, що може привести до зближення.
Прокрастинація видається союзником, який захищає вас від того, що вам знову зроблять боляче.
Перевертень всередині вас. Деякі люди переживають про те, на яку людину вони перетворяться під тиском близьких стосунків. Їх турбує те, що за особистістю доктора Джекіла десь ховається містер Гайд. Ви можете показати темний бік своєї натури, який більшість людей побачити не можуть, бо не підходять достатньо близько. А може, в особистих стосунках ви будете таким самим вимогливим та осудливим щодо інших, яким ви є щодо самого себе. Вас може турбувати те, що близькість випустить на волю руйнівну частину вашої натури, «монстра», якого ви за інших обставин тримаєте в путах. Вам може бути складно уявити, що хтось може приймати ваші найгірші риси. Чи можливо таке, що хтось тривалий час, день за днем, бачить, які ви насправді, і все ще хоче бути поруч? Поки ви уникатимете початку близьких стосунків, ви про це не дізнаєтеся.
Краще не знати любові, ніж пізнати та втратити. Люди, які уникають близьких стосунків, часто не зізнаються собі в тому, як сильно вони жадають близькості. Якщо вони дозволять собі побудувати близькі стосунки, то можуть виявити, наскільки сильно вони емоційно спраглі. Вони можуть відкрити власну скриньку Пандори і в ній знайти глибоке й сильне бажання емоційної близькості — всеохоплююче та ненаситне.