У сім’ях із тиском важливу роль відіграють також брати і сестри. Коли у вас є «ідеальний» брат чи сестра, ви можете прагнути стати ще ідеальнішим (а що буває ідеальнішим за ідеал?), або ж ви могли бути дитиною, яка мала би компенсувати в очах батьків невдачі інших їхніх дітей. Один студент, який після коледжу вступив до університету й опинився під загрозою відрахування, зі сльозами наполягав на тому, що він не може дозволити собі не виправдати батьківських надій, адже його брати і сестри геть нетямущі і він єдина дитина в сім’ї, якою батьки могли би пишатися.
Тиск задля досягнення успіху може виходити далеко за межі сім’ї. Ріко, інтелігентний американець мексиканського походження, був першим випускником коледжу зі своєї невеличкої фермерської общини в Каліфорнії. Під час магістратури всі мешканці містечка з гордістю слідкували за його успіхами в навчанні. Коли Ріко приїздив додому на канікули, то відчував, що багато людей очікують, що він представлятиме не лише їхню общину, а й усіх американців мексиканського походження. Ріко вважав їхню похвалу за честь, але також за відповідальність — і не був певен, що здатен її виправдати. Він роками прокрастинував, пишучи докторську дисертацію, бо вважав її не досить хорошою.
А от коли тиск передається у вашій сім’ї, всі зосереджуються швидше на тому, що ви зробили, ніж на тому, ким ви є. Якщо ваша сім’я схвалює лише великі досягнення, то безпечніше прокрастинувати і не ризикувати, що не дотягнеш вершин після того, як зробив усе, що міг. Ви можете не розуміти, що більшість людей прийматимуть ваші нормальні людські обмеження більше, ніж ви звикли очікувати.
Коли у вашій сім’ї переважає тема сумніву, послання звучить так: «Ти не маєш того, що треба». Сумніви можуть звучати прямо: «Чим це ти так пишаєшся? Це лише бейсбольна гра» — або непрямо, через відсутність зацікавленості. Заохочення дитина може отримати лише тоді, коли робить речі, цікаві для батька чи матері, але так дитина не набуває впевненості у власних зацікавленнях. Батьки, хаотичне життя яких не є успішним, можуть передавати своїм дітям ідею, що не варто від власного життя чекати більшого. Коли ж батьки відчувають загрозу від успіхів дитини, вони можуть висловлювати критику, через яку дитина відчуває сумнів — не у своїх батьках, а в собі самій.
Діти можуть отримувати послання, що існують певні речі, які вони зробити не здатні. Може, вас порівнюють з успішним братом чи сестрою, маючи на увазі, що ви до них не дотягуєте. Старша в сім’ї дитина може обурюватися, коли молодша, яка справді є в чомусь кращою, хвалиться цим; тоді молодша дитина здається — втрачає впевненість, прокрастинує, обмежує свої досягнення. Або ж ви можете отримувати послання, що через вашу стать деякі речі вам недоступні («дівчатка не знають математики»), тож ви просто перестаєте навіть намагатися.
Діти, на яких сильно впливають ці послання із сумнівом, схильні їм вірити й діяти відповідно, відмовляючись від нових випробувань і від усього, що схоже на перевірку, — чи то подача в бейсболі, чи домашня робота. Їхня автоматична реакція — відчувати страх і думати: «Я не можу це зробити». Навіть якщо вони візьмуть ініціативу на себе, то можуть здатися, коли стикнуться з найменшими труднощами, які підкріплюють їхні давні сумніви.
Інший спосіб, яким прокрастинатори реагують на свої родини, які породжують сумніви, — це протест, коли дитина займає позицію: «Я їм покажу, як сильно вони помиляються!» Вони тягнуться з усіх сил з наміром досягти успіху попри будь-які сумніви, але цей намір може завести їх просто в пастку перфекціонізму, котрий, як ми вже побачили, може призвести до прокрастинації.
Незалежно від того, чи ви відступили, чи зайняли позицію непокори, якщо ви засумнівалися у самому собі, то перед першою ж перешкодою ви можете опустити руки. Прокрастинація здається безпечним розвитком подій, тому що захищає вас від перевірки істинності того, що може бути жахливою правдою; саме цього ви боїтеся і тому не робите нічого.
Прокрастинатори з сімей, де постійно висловлювали сумнів, схильні припускати, що будь-яка поразка — і велика, і мала — означає, що всі ці сумніви правдиві. Та вони випускають з уваги те, що наявність і однієї невдачі, і двох, і навіть ста у цьому питанні, не робить людину назавжди поганою, невартою любові чи нездатною виконати це завдання.