• Ця робота може бути не дуже хорошою, та я все одно спробую.
• Я втомлений. Я попрацюю якихось п’ятнадцять хвилин, а тоді піду спати.
• Це може вийти не бездоганно, але з цього я багато чого навчусь.
• У мене немає належного устаткування, та щось я таки можу зробити?
• У мене зараз немає часу завершити роботу/справу, але п’ятнадцять хвилин я на це витрачу.
• Це буде складно, тож я краще дам собі вдосталь часу, щоб належно попрацювати над питаннями.
Із фіксованим мисленням ви відступаєте від ризику і від дій; коли ви знаходите собі виправдання, ви відступаєте. Із мисленням розвитку ви дієте навіть тоді, коли справи даються вам складно або не подобаються. Замість дозволяти виправданням збити вас зі шляху, ви дієте незалежно від них.
12. Постановка і досягнення цілей
Прокрастинаторам узагалі складно досягати цілей. Прокрастинація може настільки впливати на вас, що ви рідко досягаєте цілей, які перед собою ставите. Або ж ви можете врешті дійти до своєї мети, але тільки болісними ривками.
Може це не настільки очевидно, але прокрастинаторам також складно ставити цілі, адже вони ставлять (або змінюють) свої цілі увесь час. Та їхні цілі майже завжди розмиті, наприклад: «Я маю сьогодні трохи попрацювати», або ж приховано розмиті, наприклад: «Я хочу бути номером один у своїй сфері». Цілі на кшталт цих туманні й насправді заохочують до прокрастинації.
Коли ми взялися за написання першого видання нашої книжки, то думали, що наша мета цілком чітка: написати книжку про прокрастинацію. Ми склали план і заявили, що починаємо. А тоді настав час писати. Коли ми думали про те, щоб сісти за роботу, то казали собі: «Я маю писати книжку». Запрошення провести час із друзями, можливість зайнятися іншою роботою, потреба у відпочинку — все це стояло на одній шальці терезів, а на іншій — постанова: «Я маю писати книгу». Але з самим написанням ми не дуже просунулися вперед. Врешті ми зрозуміли, що нас лякала наша ціль — «писати книгу». Кожна сторінка здавалася дрібною краплиною у величезному відрі. Чи вдасться нам коли-небудь зібрати наші дрібні сторінки у зв’язну форму? Ми мали таке широке бачення щодо свого замислу, що це не суміщалося із нашим рухом уперед. Своїм думанням про ціль ми готували себе до труднощів.
Врешті ми почали прислухатися до власних порад. Замість думати про те, що ми маємо «писати книгу», ми почали зосереджуватися тільки на одному розділі за один раз і намагалися викинути з голови все решта. У процесі ми почали вживати для опису майбутніх етапів написання книги інші слова: «Після обіду мені треба буде дві години, щоб попрацювати над вступом до розділу про постановку цілей». Ця ціль була більш обґрунтованою, досяжною і допомагала нам взятися до роботи.
Найкраще визначати свої цілі поведінковими поняттями. Зосередженість на тому, що ви робитимете, коли досягнете своєї мети, допоможе вам зрозуміти, до чого ви прагнете. У поведінкової цілі є такі характеристики:
• вона видима вам та іншим людям;
• вона конкретна та детальна;
• її можна розбити на маленькі кроки;
• перший крок можна зробити за якихось п’ять хвилин.
«Я хочу припинити прокрастинувати» — це благородна ціль, але не поведінкова. Ви ж не можете уявити, як припиняєте прокрастинувати, — що саме ви мали би побачити? Ця мета неконкретна, — припинити прокрастинувати над чим? Її складно розбити на кроки, — як ви почнете припиняти прокрастинувати?
Розгляньмо ретельніше складові поведінкової цілі.
Видима. Люди не можуть побачити, як ви почуваєтеся, чи знати, що ви собі думаєте, але вони можуть бачити, що ви робите. Аби ваша ціль була видима вам та іншим людям, вона повинна бути виражена в дії. Уявіть собі, що ви досягаєте мети і вас у цей час знімає кінокамера. Які дії ви робитимете, коли камера записуватиме ваше досягнення? Якщо ваша ціль справді поведінкова, то ви можете уявити, як ви це робите.
Наприклад, прокрастинатори нерідко висловлюють намір: «Я хотів би відчувати себе менш пригніченим під тиском всієї тієї роботи, яку я маю зробити». Це зрозуміле бажання, та не поведінкове. Ніхто не може побачити, як ви почуваєтеся менш пригніченим. Мало того, це ще й не раціональне твердження. Як ви знатимете, що почуваєтеся «менш пригніченим»? Наскільки «менш пригніченим» вам треба почуватися, аби вам стало легше? Щоби визначити поведінкову ціль, пропонуємо вам обрати один проект, який ви відкладали на потім, і сформулювати його завершення поведінковими поняттями. Ви можете вирішити: «Я оновлю своє резюме та викладу його в інтернеті», або «Я прочитаю один розділ із книжки про прокрастинацію», або «Я запишусь до дантиста». Камера повинна побачити, як ви натискаєте «надіслати» на комп’ютері, закриваєте книжку, завершивши розділ, або кладете слухавку після розмови із секретарем дантиста. Якщо ви досягнете будь-якої із цих цілей, то, ймовірно, почуватиметеся менш пригніченим і зможете точно визначити, що саме допомогло вам почуватися краще.