Зосереджуйтеся тільки на одному кроці. У процесі написання цієї книги ми багато разів почувалися кепсько через думки на кшталт: «Ще лишилося так багато», або «Ми ніколи не завершимо вчасно», або «А що, як книга вийде невдалою?». Завдання видавалося завеликим, а ми відчували себе перевтомленими. У ці моменти одна з нас зазвичай казала іншій: «Не забігай так далеко наперед. Спершу зроби один крок». Це відволікало нас від наших страхів про провальне майбутнє і повертало нас назад, до складання плану дій на наше безпосереднє сьогодення. Якщо ви зосереджуєтеся зараз тільки на одному кроці, ви скорочуєте час до вашої проміжної цілі, а це є одним із важливих чинників зменшення прокрастинації.
Обходьте перешкоди. Навіть якщо на початку справи йдуть легко, в якийсь момент ви точно зауважите якусь заваду на шляху до вашої цілі. Наприклад, людина, з якою ви хочете поговорити, недосяжна, або ви не знаєте, як вирішити проблему логістики, або першого ж дня, коли ви надумали почати бігати вранці, йде дощ, або ж вам просто це не подобається. Це точка, коли ви дійшли до критичного моменту, — перша перешкода, перша із багатьох. Прокрастинатори зазвичай буксують, хоча перепону можна легко усунути або подолати. Кожна непередбачена перешкода, як велика, так і маленька, може стати причиною суму і приниження, якщо ви сприймаєте її як підтвердження вашої неправильності й доказ вашої поразки. Якщо ви відчуваєте себе розбитим через цю перепону, то вам буде складно повернутися до проблеми і знову намагатися з нею розібратись. Перешкоду простіше подолати, якщо вважати її цікавою загадкою, яку потрібно розгадати, або чимось таким, що вимагає більше зусиль, відображенням завдання — а не вас. Завада — це просто завада: це не вердикт, що ви цілковито дурні, некомпетентні чи нікому не потрібні.
Іноді, коли ви стикаєтесь із перешкодою, найкраще, що ви можете зробити, — це зробити перерву. У кінці тривалого робочого дня, після багатьох годин спільного писання, ми іноді починали дратуватись одна на одну, сваритися за слова, яких не могли підібрати, і ніяк не могли дійти згоди. Після кількох таких сварок ми зрозуміли: наша дратівливість була сигналом, що час зупинитися на сьогодні, й аж ніяк не означала, що хтось із нас дурний чи безнадійний. Дивовижно, але наступного дня правильні слова підбиралися легко, і ми спокійно доходили згоди.
Якщо ви вирішуєте зробити перерву, встановіть точний час і місце, коли ви повернетеся до ситуації. Визначте якомога конкретніше, що ви зробите насамперед. Якщо ви зараз у розпалі письменницького проекту, то перед перервою запишіть одне речення або кілька думок чи фраз. Так ви матимете, від чого відштовхнутися, коли повернетесь до роботи. Якщо ви тимчасово відходите від перешкод, подумайте, може, існує інша частина вашої цілі, над якою ви могли би попрацювати. Якщо на вулиці дощ, ви можете займатися вдома? Якщо потрібна вам людина не на роботі, ви можете зробити інші дзвінки? Якщо ви тимчасово змушені зупинитися в одній сфері, то не мусите зупинятися повністю. Небезпека для прокрастинаторів полягає не в тому, що людина тимчасово відійде від цілі; вона полягає в тому, що людина може взагалі здатися.
Нагороджуйте себе, коли ви трохи просунулися. Поняття «винагороджувати себе» може бути для вас чужим, адже прокрастинатори більше схильні себе карати, аніж хвалити. Дуже сумно зауважувати, що прокрастинатори майже завжди дуже добре вміють бити себе по голові, але не дуже вміють бути до себе добрими, коли цього заслуговують.
Скотт був на себе злий, коли його тижневий експеримент завершився. Він обрав собі ціль — сплатити три давно протермінованих рахунки, які переслідували його місяцями. Він із сумом зізнався, що подбав лише про один, — він заплатив непогашені штрафи за неправильне паркування і тепер міг перереєструвати свою машину. Однак він картав себе за те, що, окрім цього, не заплатив своєму дантисту та кредитній компанії. Скотт був не здатен оцінити переваги того, чого він уже досягнув. Сплативши свої штрафи й зареєструвавши машину, він зупинив нарахування пені і тепер може їздити без панічних атак, що виникали в нього щоразу, як він бачив поліцейську машину. Однак, як і більшості прокрастинаторів, Скотту ніколи не спадало на гадку, що можна радіти тому, що він зробив, адже він зосереджувався лише на тому, чого не виконав.