Можливо, ви можете пригадати момент, коли вам пощастило менше, — момент вибору, коли ви вирішили відійти від своєї цілі. Якими були обставини? Які думки, почуття чи óбрази ускладнювали ваш рух уперед? Еббі, письменниця-фрілансер, пішла на заняття народними танцями замість того, щоб працювати над статтею, якої чекав від неї редактор. Вона пояснила це так: «Я просто почувалася неспокійно і збуджено й мала вийти з дому». Ще трохи подумавши, Еббі усвідомила: «Я почувалась якось наче самотньо. Я не хотіла лишатися сама вдома. Коли я займалась народними танцями, поруч зі мною було багато людей, і від цього я почувала себе краще». Що змушувало її почуватися самотньою того конкретного дня? Вона пригадала, що запланувала пообідати з другом, який передзвонив їй і скасував домовленість. «Я так чекала зустрічі з ним, а коли він усе скасував, в мене виникло відчуття, наче мене кинули». Еббі довелось як слід усе обдумати, перш ніж вона змогла побачити, що прокрастинація була її спробою замінити соціальний контакт, якого їй бракувало. Якби Еббі зрозуміла, що насправді вона потребувала компанії, то, може, запросила б когось із друзів приєднатися до неї за обідом або ж попрацювати разом того вечора.
Чого мене це навчило? Пригадайте, як ви керували процесом на початку вашого проекту — від визначення вашої поведінкової цілі до початку роботи та до її доведення до кінця. Яку б одну зміну ви внесли до цього процесу наступного разу? Як Тревор, котрий зрозумів, що гуртожиток не сприяє навчанню, і вирішив попрацювати в бібліотеці, яку одну зміну ви внесли б, аби підвищити свої шанси на успіх наступного разу?
Сподіваємося, що ви також дізналися щось про себе протягом цього тижня. Що такого ви знаєте зараз, чого не знали раніше? Хай чого ви навчитеся, це має допомогти вам підготуватись до наступного раунду вашого бою із прокрастинацією. Тож не знецінюйте жодного аспекту вашого тижневого експерименту, адже, незалежно від того, як ви справились чи не справились, ви можете з цього вчитися.
13. Вчимося визначати час
Ззовні прокрастинація видається цілком елементарною проблемою поганого управління часом. Якби ви краще організовували свій час та використовували його ефективніше, вам не довелося би прокрастинувати. Правильно? З такими думками багато прокрастинаторів звертаються за консультаціями до експертів із тайм-менеджменту. Ви вже, мабуть, читали щось із величезного списку літератури у цій сфері та заходили на веб-сайти авторів, експертів і тренерів, які працюють у гігантській індустрії тайм-менеджменту. Можливо, вам видаються мудрими їхні поради про прийняття календарних систем, використання списків справ, визначення пріоритетів і ухвалення правильних рішень. Більшість експертів із тайм-менеджменту дають коротку настанову — припиніть прокрастинувати. Та якщо ви читаєте цю книжку з прокрастинації, то вам, мабуть, не вдалося впровадити в дію ці розумні рекомендації. Якби ви могли, то вже би це зробили. Чому ж ви не можете?
Як ми зауважили в Розділі 6, час — це один із найбільших викликів для прокрастинаторів. Вони одержимі часом, рахують години й хвилини або ж роблять вигляд, що час не має взагалі жодного значення. Прокрастинатор грається із часом в ігри, намагаючись його перехитрувати: «Сьогодні ввечері я подивлюсь фільм і все одно зроблю свій звіт до завтрашнього ранку». «Часу завжди більше; час — це ж не предмет».
І попри весь їхній досвід загравань із його обмеженнями, прокрастинатори мають досить нереалістичне бачення часу. Коли мова заходить про час, їхнє ставлення радше схоже на «видавання бажаного за дійсне»; вони сподіваються виявити, що часу більше, ніж його є насправді, так, наче кількість часу можна розтягнути і вона зовсім не є обмеженою.
Можливо, саме цей аспект часу — що його кількість фіксована, вимірювана і скінченна — це те, що так важко прийняти прокрастинаторам. Прокрастинатори, як ми вже помітили, радше перебуватимуть у туманних уявленнях про потенційне і можливе, вони не люблять конкретного, вимірюваного й обмеженого. Коли врешті-решт їм бракує часу, вони відчувають здивування, розчарування і навіть образу. Щоб впроваджувати техніки тайм-менеджменту із цієї книги та інших, вам, можливо, доведеться зіткнутися з власним підходом до часу — видаванням бажаного за дійсне.
Якщо ви обирали собі поведінкову ціль на наступний тиждень, чи думали ви про те, коли збираєтеся працювати над її виконанням? Щоб мислити більш реалістично про використання свого часу для досягнення цілі, корисно планувати наперед. Ми знаємо, що багато прокрастинаторів проти цього. Ми не пропонуємо вам відмовитись від вашої спонтанності й стати машиною, яка працює точно за розкладом. Так само ми не закликаємо вас витрачати на планування стільки часу, що це стає ще одним способом прокрастинації, бо в якийсь момент вам потрібно перейти від планування до роботи над вашою ціллю. Але ми пропонуємо вам виділити якийсь час, щоб подумати про час.