— Точно немає інформації? — Денис подивився на Марго. Та похитала головою:
— Я намагалась. У наших пристроях зручний пошук… Є їхні історії, хто де народився… Але цієї інформації точно немає.
— От і доказ, — пошепки сказав Денис.
— Доказ чого?! — Еллі готова була його зжерти.
— Ця жінка зажадала інформації, якої немає у ввідних. Якби вона запитала, коли й де Максим народився — логічно, це є в масиві даних, ми б знайшли правильну відповідь. Але вона поставила неможливе запитання. А це значить… Виходить, що вона — не програма.
— Нічого не зрозумів, — пробурмотів Славік і витер пальцями носа. — Але нам усе одно пофіг, бо…
Він зупинився, перевів погляд на табло, сплеснув руками:
— Охрініти! Ні, ну це вже взагалі!
Кілька хвилин усі мовчали, дивлячись на табло. Денис подумав, що, напевно, так почувається біржовий маклер, коли котирування падають за кілька секунд, і мільярди перетворюються на сміття.
Добробут «Променя», чисельність населення й щастя його пасажирів падали, мов ліфт з перерізаним тросом. Марго сиділа, втупившись у свій телефон, і ворушила губами. У Дениса дедалі швидше стукало серце.
— Але чому?! — якимось не своїм, стисненим голосом заговорила Еллі. — Що в них такого сталося, це ж не через наш вплив?!
— Ні, звісно! — Денис відчув, що ще секунда, і зі своєю люттю він не зможе впоратися. — Жодного зв’язку з впливом. Мишка бігла, хвостиком махнула…
Він стис кулаки так, що нігті вп’ялися в долоні:
— Я ж просив! Просив! Ти ж знаєш, що зі мною буде, якщо ми програємо! І ти все одно зі мною це робиш?!
— Заспокойся, ми все виправимо, — пробелькотіла Еллі. Марго подивилася дуже здивовано. Славік витріщив очі.
– Іди к чорту! — закричав Денис.
Він вискочив з кімнати, тікаючи не від них, а від себе. Він знав, що через секунду знову почне битися, а прикладати Славіка двічі підряд до того самого місця — самогубна й дуже дурна витівка.
«ПРОМІНЬ». АНІТА
Андрій сидів у себе в лабораторії — ці дні він працював, як проклятий, неначе боявся не встигнути. Перед ним були відкрито два десятки вікон на екрані, він перекидав туди-сюди картинки рухом очей. Аніта почекала, щоб йому не заважати.
— Зараз, — сказав Андрій. — Одну секунду…
Зняв окуляри, обережно поклав на полицю перед собою. Потер лоба. Аніта подумала, що він теж страшенно постарів. Геть сивий, а йому ж тільки п’ятдесят.
— Отже, що я з’ясував… Хлопці-візуали технічно могли записати Максима, в сенсі, його зображення, але вони цього точно не робили. На відеостудії всім заправляє Кріс, колишній Маріїн чоловік. Він чудово знав історію їхнього знайомства з Максимом. Він би зумів довести обман до кінця… якби мав такий намір.
— Зрозуміло.
— Передати зображення на твій екран міг хто завгодно, але у Променя збереглися б дані про вхідний сигнал. Даних немає. У мене єдина версія, яка вже вона є: це Троль.
— Але… навіщо?!
— А хтозна. Людина двадцять років ні з ким не спілкується, крім Променя. Що у нього в голові? Що він може, чого не може? От і я не знаю.
— Ти пам’ятаєш, — повільно сказала Аніта. — Це була його ідея… конкурс. І він виклав, ніби випадково, запис Марка і Єви, а вони не хотіли…
— Виродок, порнограф, одержав, що заслужив. А усамітнився він з власної волі.
Будьмо чесні: ми його зацькували.
Його?! Бідна жертва! Добре, що в нього вистачило розуму залягти на дно, а то все обернулося б ще гірше і для нас, і для мерзотника!
Аніта кивнула:
— Промінь, зв’яжи мене з Тролем.
— Він не відповідає на виклик. Він не хоче ні з ким розмовляти.
— Кванти, ми повинні прийняти рішення швидко. Генріх Пагуба, Троль, жив на самоті двадцять один рік, і ми ні до чого його не примушували, але тепер у нас є до нього питання. Ми, повнолітні громадяни «Променя», повинні ухвалити рішення щодо поліційної операції.
Зелені цифри на великому моніторі: переважна більшість. Ліза, звісно, не голосувала, подумала Аніта.
— Промінь, рішення прийнято.
Звук-підтвердження.
— Ми повинні вирішити: хто з нас піде до Троля? Про всяк випадок, я готовий, — сказав Андрій. — Хто ще?
Аніта мовчки підняла руку.
— Троль, у нас є рішення екіпажу: ти повинен відповісти на наші питання.
Тиша за дверима. Чистий полірований поріг: ніхто не переступав його понад двадцять років. Роботи-прибиральники забирають кожну порошинку.
— Промінь, відчини.