— Уб’ю всіх, — сказав він, і вони позадкували.
Він пішов уперед, на Мішель, дивлячись прямо на її блідий задертий ніс, дивуючись: як він терпів її всі ці роки? Дівчинка-геній, що подарувала людству життя до ста років… Зірвиголова на чолі підліткової банди. Нікчема, зверхня паскуда, яка все життя знущалася з брата. Ну, зараз ти одержиш.
Адам перехопив найближчого хлопця за комір куртки, швиргонув так, що той, падаючи, збив ще двох. Зробив крок до Мішель, очікуючи, що дівчисько відступить…
— Бийте його, — сказала Мішель.
ДЕНИС
Він розплющив очі, наче його штурхнули під ребра. Славік? Ні, він дихав. Телефон повністю зарядився, статистика…
Населення — 511. Денис устав, похитнувшись, обперся об стіну. Хто?!
Гортаючи екран за екраном, б’ючи пальцями по посиланнях, він за кілька секунд знайшов запис із камери в коридорі — камери Променя. Почав дивитися; скорчився, зіщулився й зупинив відтворення.
Клацнув по імені в телефонній книжці. Довго чекав на відповідь.
— Що сталося? — запитала вона уривчасто. — Славік умер? Марго втекла?
— Адама вбили, — сказав Денис.
— Доброго ранку, учасники програми. Три дні до закінчення експерименту. Ознайомтеся зі статистикою…
Населення — 511. Щастя — 11 %. Цивілізованість — 84 %. Осмисленість — 90 %.
— Ден, — прошепотіла Еллі. — Ти бачиш… це діє. Нічого не міняй, будь ласка. Будь ласка!
— Ви готові до впливу? — м’яко поцікавився Промінь.
— Так, — сказав Денис. — Скасуй хімічну підтримку агресивності.
— Виконую.
Еллі схопилася за голову. Марго криво посміхнулася; вона була пристебнута до спинки стільця двома широкими ременями. Швидко, зручно. Еллі вдосконалювалася в ролі тюремниці.
— Молодець, — сказала Марго. — Тільки… вони ж не зупиняться.
— Заткнись, — буркнула Еллі.
— О ні, — Марго ширше розтягнула рота. — Вони тільки почали. Особливо пацани. Убивати — легко, приємно, а скільки в цьому сенсу — вбити самому, і не дати себе уколошкати! Скільки народилося дітлахів у третьому поколінні? Двісті дванадцятеро? А довезти треба мінімум двісті? Невеликий у вас запас міцності…
— Марго, я не залізний, — тихо сказав Денис. — Замовкни.
— Знаєш, чого ти гірший за мене? Ти лицемір. У крокодилячих соплях, у крокодилячих сльозах. Я відкрито кажу: так, я готова вбивати. І мені байдуже, що почувають усі інші. Це чесно. А ти…
Вона сплюнула на стіл.
— Не давай їй жерти й пити, — сказала Еллі. — І нехай сцить під себе.
— Він добрий, — Марго розсміялася. — Він сам вірить, що добрий… і порядний! Тобто він, звісно, зробить усе так, як ти кажеш… але вже байдуже. Два з половиною дні я протягну, хоч і без жрачки, і в мокрих штанях. Ви мене не вб’єте. Я потрібна вам жива.
«ПРОМІНЬ». СЕЗАР
Після того, як він упав, його били ногами — всі разом, і Мішель теж.
Адама, котрий якось підійшов до Сезара в навчальній кімнаті, і сказав: хочеш дружити?
І як же його однолітки тоді дивилися. Усі його товариші з навчальної групи вважалися недостатньо розвиненими, але Сезар здавав тести найгірше, і вони його дражнили. Тому, кого вважають дурнем, приємно усвідомлювати, що поруч є хтось нікчемніший і дурніший.
Як вони дивилися, коли Адам до нього підійшов. З яким потрясінням, з якою заздрістю; Адам був старший за всіх на два роки й вищий на дві голови. І він був дуже розумний, дуже. Другий рядок рейтингу. Він поступався тільки Мішель.
Того разу Адам підтримав Сезара просто зі співчуття. Бо ніколи не любив рейтингів і несправедливості. А справжніми друзями вони стали вже потім…
Сезар ніколи не став би сам собою, якби не цей хлопець. Старший брат. Мішель сказала — «Бийте його», і вони били ногами, коли він упав: усі разом. І тепер Адам мертвий, він лежить на столі, і його неможливо впізнати: не лице, а страшна гумова маска.
Звісно, Мішель знала його, як облупленого. Але й він її знав. Знав, що вона любить, найприємніші їй місця на кораблі і в замку. Вона ж дівчинка-геній, з особливим, вишуканим смаком.
Наприклад, вона любила старе кіно, зняте на Землі хтозна в які прадавні часи. Тоді не було звуку, тільки картинка. Мішель казала, що звук зіпсував кіно, що звук годиться тільки для документальної зйомки. І, коли їй було важко… навіть геніям буває важко. Вони переживають емоційні спади. І йдуть в улюблене місце. Навіть у важкі часи, як-от зараз. Корабель великий, а людей усього п’ятсот одинадцятеро. Після смерті Адама.
Усередині кінозалу тремтіло повітря — грала стара музика. Мерехтіли картинки на екрані. Чоловічок у смішному капелюсі, з тростиною; Сезар проходив цей фільм у курсі історії мистецтв, але зараз не згадав імені чоловічка. Не найкращий учень. Порожня голова. Нижній рядок рейтингу.