Отже, він все-таки був вдома.
Звісно, що камінь не був для шипа перешкодою. Для цього він призначався. Якщо виявиться, що Штайнер у ванні, то мені будуть непереливки. Робота похапцем вимагала непростих рішень. Доторкнувшись до води шип розвалиться, а зворотна реакція швидше за все прикінчить мене. Хто не ризикує і так далі.
Нічого не трапилося секунду, дві, три…
Тоді оглушливе завивання, яке швидко зросло до регістру нечутного для вуха, проте я все одно якимось чином відчував. Це означало, що шип знайшов кров Штайнера, і зараз вибухне.
І вибухнув. Дім Габула Штайнера рухнув. Перш ніж втратити свідомість, я побачив, як падав дурнуватий бронзовий молоток, і як його поглинав бурхливий кам‘яний пил, що здіймався йому назустріч.
Щоб влаштувати цю невеличку виставу, я вичерпав своє джерело до дна, і тепер прийшов рахунок.
#
-- Габул Штайнер мертвий.
Я відкрив очі, побачив мутний образ Сірого Зуба. Голова в мене гуділа, а в роті було сухо, як в Зламаних Землях.
-- Ще бракувало, курва, щоб він не був мертвий, -- прохрипів я. – Після всього, що я пережив, щоб зробити його таким.
Я лежав на нещодавно спорудженому ліжку в кутку бібліотеки. В тому, яке проігнорував минулої ночі для того, щоб спати у внутрішньому святилищі. Я сів, опустив ноги на підлогу. Проковтнув хвилю жовчі, що спробувала втекти.
-- Ти що, зацікавився політикою, як тільки я спустив тебе з ока? – Запитав Сірий Зуб.
-- Та, начебто ні.
-- Тоді навіщо ти вбив Штайнера?
-- Це не має нічого спільного з політикою, Фаллоне. Це цілковито особисте. Ось, що трапляється з тими, хто вдирається в моє святилище.
Він насупився.
-- Можна поцікавитися, як Штайнеру вдалося обійти обереги Телемарха і осквернити Цитадель?
Я витягнув з кишені поглинач магії.
-- Він найняв когось, хто мав оце, -- я кинув поглинач йому.
Сірий Зуб спіймав його, тоді випустив так, наче він був гарячим. Кінчиком черевика підсунув назад до мене. Я нагнувся, щоб підняти поглинач і ледь не втратив рівновагу, а тоді сніданок, якого я ще не з‘їв. В мене було таке відчуття, немов мій череп перетворився в крейдяний.
-- Маєш щось від головного болю? – запитав я.
Без зайвого слова він обійшов амулет і наблизився до мене. Поклав руку мені зверху на голову і щось прошепотів. Було таке відчуття, ніби мені зірвали верхню частину черепа, зробили повний оберт і ляснули на місце. Від болю я ледь не блюнув, але коли пилюка вляглася, біль голови зник.
-- Дякую, мабуть, -- промовив я крізь заціплені зуби.
-- Може ти й не задумував це як політичну заяву, але смерть Штайнера вже має наслідки. Головна маса його сил, несподівано ставши безробітними, перейшла до радника Вена. Те, що було більш-менш рівною, тристоронньою бійкою, перетворилося на суперництво між Веном і Справедливими. Вен переможе.
-- А… Але коли Вен переможе? – сказав я.
-- Це не жарти, Хольгрене.
-- Фаллоне, доля Белларіуса в руках белларіанців. Я тут з єдиною метою, і як тільки отримаю те, що хочу, то вшиваюся звідси.
-- А як ти збираєшся отримати те, що хочеш, якщо практично все населення Пояса вважає, що ти або хочеш правити сам, або підтримуєш Вена? Полювати на породження тріщини в околиці де тисячі прагнуть твоєї крові, це тобі не коники з гівна ліпити.
Я зітхнув.
-- На Великого Горма. Постійно якісь проблеми.
-- Що ти збираєшся робити?
-- Чому я повинен щось робити? Це все лишень відвертає увагу, а в мене закінчується терпіння. Амра десь там, і кожна мить, яку я змушений займатися цією огидною, монотонною дитячою грою – політичним життям в Белларіусі – це мить, коли я не повертаю її!
Між нами запала тиша, тоді Фаллон відкашлявся.
-- Що, відвів собі душу?
Я знов зітхнув, тоді підняв великий і вказівний пальці розведені десь на відстані сантиметра.
-- То що ти збираєшся робити?
-- Думаю, краще піти поговорити з кимось, хто керує Справедливими Хлопцями.
-- Відправ Кіля. Він користується в них певним авторитетом.
-- Ні. Піду сам. Мені вже набридла ця купа холодного каміння, і мені набридло сидіти склавши руки, поки інші виконують мої накази.
-- Вирішувати тобі, звісно ж. Якщо тебе не вб‘ють, як тільки побачать, то тобі варто поговорити з Гаммондом. Але я прийшов не для того, щоб виробляти стратегію. – Він витягнув з кишені складений аркуш паперу і протягнув мені.
-- Що це? – запитав я, беручи його.