-- А, так… До речі про це. Ти постійно повторюєш, що хочеш залишити Белларіус, проте ми бачимо, що все, що ти робиш, вказує – ти облаштовуєшся на невизначений термін.
-- Я вдам, що це було запитання. Все складно.
Вона вказала на мої мотузки.
-- Ти і так нікуди не йдеш. Розповідай.
-- Зніми ці кляті мотузки і я розповім.
Вона зняла. Тож я розповів, коротку версію. Витівки Амри і її зникнення. Що я потребував з Пояса, щоб знайти її – породження тріщини. Коли я закінчив, вона встала і прошепотіла щось одному з коней, який тепер, вочевидь, був сірим урду, що переслідував кількох дітлахів, які кричали ґвалтом. Він здійняв кулак вгору і пропищав “Задля справи!”, а тоді зник за дверима. Вона знов сіла, і я відчув, як розсіюється Примус.
-- Гаразд, магістре Анградо. Знищивши Ріаіль і Телемарха, твоя партнерка викликала революцію. В цьому сумнівів немає. Можна сказати, що я “швидше схиляюся” до того, щоб вона не загинула.
-- Пропоную тобі угоду. Можеш вільно пересуватися Поясом, поки ловиш своє породження тріщини, але за однієї умови.
-- Якої?
-- Зроби з радником Веном те, що ти зробив з радником Штайнером.
-- У тебе випадково немає волосся або крові Вена?
-- Немає. Але в тебе не було волосся чи крові Штайнера, проте він мертвий.
-- Це можна назвати особливими обставинами. На додаток до того, що я маг, я трохи володію кривавою магією.
-- Рідкісна штука. Мені тобі повірити?
-- Така ж рідкісна, як маг-жінка?
-- Значно рідкісніша, щоб чоловік володів обома видами магії, і ти це знаєш.
-- Я не обирав своїх батьків, так само як ти не обирала свою стать. Хочеш, щоб я довів тобі? Краплини крові буде достатньо.
-- Ха… Ні, в цьому немає потреби. – Вона барабанила пальцями по коліні, насупила чоло. Мовчання затягувалося.
-- Гаразд, -- нарешті обізвалася вона. – Проблема ось в чому. Радник Вен – привид. Ми затратили значних зусиль, щоб знайти його, і нам це не вдалося. Він не з‘являється у своєму штабі, а в його дім неможливо проникнути. Може він там, а може й ні. Довідатись силою коштуватиме надто багато життів, ймовірно намарно, і зробить барикади вразливими на контратаку.
-- Як він командує військами?
-- Всі накази проходять через його доньку.
-- Де він був коли завалився Ріаіль?
-- Ти думаєш, що донька просто блефує. Ми брали це до уваги. Його там не було. Тієї ночі він був зі Штайнером, без сумніву користався можливістю і плів змову проти Мейріча, поки Мейріч відвідував Синдика.
-- Мейріч?
-- Покійний третій з Ради Трьох.
-- Може його прикінчив Штайнер?
-- Ні. Якби донька спробувала вдавати, що Вен досі живий, то Штайнеру потрібно було б тільки показати труп. Або просто сказати, що Вен мертвий, і кинути їй виклик, щоб вона довела, що він бреше.
-- Гаммонд, ризикую повторитися, але в мене немає часу на це все. Десь там моя партнерка і я її єдиний шанс на порятунок.
-- Анградо, ти говориш про одну людину, якою особливою вона б не була для тебе чи навіть в цілому. Я говорю, як мінімум, про долю цілої нації. Можливо цілого світу, якщо наша революція візьме верх. Курс історії залежить від того, що трапиться в наступних кілька днів.
-- Хоча я не фанат деспотів, я не переконаний, що ваша революція так вже покращить справи, якщо ти дійсно віриш в те, що сказала на барикаді.
-- Я вірю, що аристократію потрібно скинути. Мені наплювати скільки крові проллється.
-- Так. Я чув, ви почали садити на палю.
-- Це вселяє страх у ворогів. Страх – це зброя, а нам потрібно якомога більше зброї.
-- Що ж, принаймні ти чесна. Але вашій позиції бракує нюансів. Життя набагато складніше.
-- Коли лежиш пикою в болоті, а ззаду на тебе наступили чоботом, тобі не до нюансів.
Тоді повернувся хлопець-кінь-урду, за ним два здоровані, що волочили значно меншого, дуже обдертого чоловіка. В‘язень був скований за руки і за ноги. Він виглядав так, наче його тиждень, а то й довше, регулярно лупцювали. Хтось приклав йому до вух розпечене залізо. Те, що від них залишилося, плакало гноєм забарвленим кров‘ю.
-- Магістре Анградо, дозволь тобі представити шматок лайна, відомий як шляхтич Фрой Бесділ. Бесділ був особистим секретарем Вена. Ми витягнули з нього все, що змогли. Тепер він твій. Може вигадаєш щось, до чого ми не додумалися; щось, що допоможе тобі в твоїй нелегкій справі.
-- Я не шукаю собі домашніх улюбленців, рабів чи в‘язнів.
-- Але ти шукаєш інформацію. Десь в мерзенних коридорах мізків Бесділа може знаходитися самородок корисної інформації. – Вона глянула на чоловіка, що втупився в землю. Він виглядав цілковито зламаним.